Виховання досягалося двома методами: через авторитет і через страх
За часів Радянщини до виховання дітей ставилися геть інакше, ніж зараз. Абсолютна більшість батьків тієї епохи вважали нормальним і, головне, дуже дієвим способом покарання дитини — застосування до неї фізичної сили. Найпопулярнішим методом було шмагання ременем по м'якому місцю.
Про такий "стиль виховання" і які наслідки він залишив у душі кожної битої дитини виданню РБК-Україна розповіла психологиня Богдана Янків. За її словами таке покарання вплинуло на цілі покоління пострадянських людей.
Чому в Союзі шмагали дітей
Дитина мала якнайшвидше стати частиною суспільства, не виділятися з натовпу і запозичити соціальні норми, що диктувалися державою. Виховання досягалося двома методами: через авторитет і через страх.
Звідси й покарання ременем, який став "інструментом" для підтримки впливу — фізичного, морального та психологічного. Чимало поколінь виросли з думкою, що наука легше "входить" з допомогою ременя. Щоправда, били дітей не лише ременями — у хід йшли вибивалки для килимів, шланги від пральних машин, скакалки, мокрі рушники.
"Громадянам з дитинства "прищеплювали" страх покарання, страх невдачі, страх осуду. Навіть за дармоїдство також було якесь покарання. Тому це вибудовувалося на рівні всього Союзу, на рівні системи, на рівні сім'ї. Варто зазначити, що подібний процес стосувався й дорослих, адже радянський режим по суті залякував своїх громадян звільненнями, партійними зборами, штрафами, доганами тощо", — зазначає фахівчиня.
Разом з тим старше покоління й гадки не мало, як правильно виховувати дітей. Інтернету не було, а книжки на цю тему просто не друкували. Часом траплялися поодинокі статті у газетах, але вони аж ніяк не впливали на ситуацію. Щодо втручання держави, то за часів Радянщини інститут ювенальної превенції був дуже недосконалим. По суті діти були практично незахищеними. Все, що робила партія — малювала плакати та випускала пропагандистські фільми.
Найчастіше для "покарання" обирали шкіряний ремінь
На думку психологині, ремінь найчастіше обирали через те, що він був завжди "під рукою". Особливо у чоловіків. Адже з огляду на загальноприйняті тоді норми та розуміння, саме чоловіки мали "виховувати" дітей, коли ті нашкодили. Ремінь ставав засобом впливу, впливу через страх.
"Він висів на видному місці. Так, щоби було видно. Щоб дитина бачила цей "засіб". Переважно ним більше лякали — як можливістю покарання", — зауважила Янків.
Вплив на покоління
Сучасні психологи стверджують: будь-яке фізичне насилля над дітьми блокує розвиток когнітивних здібностей дитини, пригнічує інтелект та інтерес до життя. Фізичне биття як покарання суттєво впливало на дітей і змінювало їхнє світосприйняття та відчуття власного "Я".
Наслідки фізичних покарань можуть виявлятися по-різному, але здебільшого, діти, яких били батьки у дитинстві, виростають залежними від чужої думки, а сторонні слова сприймають надто близько до серця. Такі люди надто переймаються тим, що скажуть інші й часто намагаються "вгодити", навіть якщо це означає зрадити власні інтереси чи навіть мрії.
Такі люди можуть знаходити собі відповідних супутників по життю, які, наприклад, будуть застосовувати до них силу. Буває й так, що люди, які страждали від фізичного насильства — стикаються із психологічним. Таким чином відбувається приниження їхньої особистості.
В цілому ж, за словами експерта, близько 70% людей на нашій планеті переносять отриманий в дитинстві досвід на власних дітей. Виходячи з цього, за "антисценарієм" живуть надалі лише 30% населення Землі.
Нагадаємо, раніше "Телеграф" зібрав для вас поради про те, як виховати розумну та здібну дитину. Батьки можуть допомогти дитині повністю розкрити свій потенціал.