Що не можна було робити сім’ям у СРСР: п’ять популярних табу

Сім’я в СРСР мала жити скромно

Життя у Радянському союзі часом вражає сучасних громадян. Наприклад, ніхто більше не зберігає колготки в морозилці та не стоїть у нескінченних чергах за ковбасою чи м’ясом. Крім того, у жінок рівні права з чоловіками та всім доступний вибір освіти.

Блогер Максим Мірович розповів про п’ять речей, які не були прийняті у радянській родині. Виходячи з цих заборон, життя громадянина СРСР було визначено чи не з пелюшок.

Жінка не могла бути головною у сім’ї

Хоча у СРСР і пропагували "рівноправність статей", дружині було не дозволено бути главою сім’ї у сенсі цього терміну. Якщо жінка брала на себе головну роль, то сім’я вважалася "якоюсь не такою", а чоловіка взагалі переставали поважати, і вважали "безхребетною ганчіркою і підкаблучником".

Але через те, що серед радянських чоловіків був поширений алкоголізм, жінці нерідко доводилося виконувати домашні обов’язки, а паралельно з цим працювати та виховувати дітей. При цьому в Європі в ті ж роки (де жінки мали реальну рівноправність) ситуація, коли жінка є главою сім’ї, вважалася цілком нормальною і суспільство терпимо ставилося до такого.

Наймати прислугу було заборонено

Найняти прибиральницю чи куховарку не могла собі дозволити навіть більш-менш забезпечена сім’я у СРСР. Це вважалося "експлуатацією", хоч і за дуже непогані гроші. Причому ніхто не міг пояснити, чим ця робота відрізняється від роботи на заводі. Загалом — радянським сім’ям доводилося виконувати всю роботу вдома самостійно.

У Європі та США у цей час давно існував нормальний ринок домробітниць. За помірну плату вони були згодні приготувати їжу, прибратися в домі та доглянути дітей. Завдяки цьому члени сім’ї на Заході могли більше часу присвячувати собі.

Сексу в СРСР не було

Тема інтимної близькості між радянським чоловіком та радянською жінкою була жорстко табуйована. Всі пам’ятають вислів "в СРСР сексу не було". Як такий він був, але мови про жіночу сексуальність або інші інтимні питання, які зараз відкрито обговорюють у суспільстві, не йшлося. У кращому разі вважалося, що жінка мала "просто задовольняти чоловіка".

У радянських фільмах не було ні натяку на хоч якусь еротичність, не було навіть безневинних кадрів, як жінка, наприклад, сідати до чоловіка на коліна та обіймає його.

"У радянському кінематографі "відносини" позначалися так — спершу хлопець з дівчиною ходять з прямими спинами між берізок, тримаючись за ручки й розмовляючи про майбутній Комунізм, а потім відразу ж виходять з пологового будинку, виносячи в пелюшках бадьорого і рум’яного чотиримісячного малюка", — пише блогер.

На Заході ж ситуація була кардинально іншою, і це стало особливо помітно, коли впала "Залізна завіса" — до колишнього СРСР ринула еротична література, фільми тощо, що було одночасно і цікаво, і незнайомо для колишніх радянських громадян.

Освіта дітям ніхто не вибирав

Приватних дитсадків, шкіл чи вишів у СРСР не існувало. Усі мали ходити у традиційну радянську школу, де пропаганда була невіддільною частиною навчання.

"Можна сказати, що радянська держава в якомусь сенсі забирала дітей у батьків, не даючи їм права обрати своїм дітям майбутнє", — зазначає Максим Мірович.

У той же час на Заході вже розвивалися приватні школи та коледжі, які конкурували за дітей і пропонували всякі цікаві програми. Більш заможні сім’ї могли собі дозволити навчати дітей удома, наймаючи освітян.

Люди не могли самореалізуватися

Фанати СРСР часто говорять про те, як добре жилося в ті часи та яка якісна література та фільми тоді видавалися. Проте застосовувати практично отримані знання радянським громадянам було неможливо.

"У СРСР людина зовсім нічого не могла вдіяти з цими знаннями — вони не покращували його життя, не робили його багатшим, не приносили щастя його близьким. Він міг хіба що безцільно збирати-розбирати радіоприймачі та знаходити все нове застосування для дивовижної синьої ізоленти", — пише блогер.

Щобільше, в СРСР навіть уявити було важко життя, в якому після 50 років людина може дозволити собі подорожувати та жити на відсотки від заробленого капіталу.

"Ні про яку самореалізацію в СРСР не йшлося — більшість працювала на нудних і нецікавих роботах, а другу половину життя "доживала" на мізерну пенсію", — резюмував Максим Мирович.

Раніше "Телеграф" розповідав про те, хто отримував "безкоштовне житло" в СРСР. Однак у такого житла була сила-силенна мінусів.