"Дні Нептуна" та шпигуни у команді лайнера: найцікавіше про радянські круїзи (архівні фото)

Радянський Союз не дуже в'яжеться з круїзною індустрією, її блиском та розвагами

Круїзи були у СРСР з Другої світової війни і стали одним із небагатьох способів побачити інші країни. В Радянському союзу існували внутрішні круїзи, призначені для рядових радянських громадян, і міжнародні круїзи, призначені для особливих туристів.

Внутрішні круїзи зазвичай проводилися по річках — Дніпру або Дунаю чи в Чорному морі, заходячи в Севастополь, Ялту та Сочі. В таких круїзах ціллю було не тільки розважитися, а й нагадати про "спільну ідею", тож про окремі каюти більшість тільки мріяла.

Міжнародні круїзи були більш спрямовані на демонстрацію радянської культури та морських можливостей. Ці круїзи мали привабити західних туристів своєю бюджетністю та можливістю зазирнути за лаштунки "країни рад". Маршрути часто включали пункти призначення в Європі, Африці та навіть Азії, що відображало геополітичні інтереси СРСР часів холодної війни.

Перші радянські круїзи та найбільші кораблі

Круїзна історія СРСР стартувала з середини 50-х. Одним з перших був 25-денний круїз навколо Європи на теплоході "Перемога" з Одеси до Ленінграда через Болгарію, Грецію, Італію, Францію, Нідерланди та Швецію. Серед пасажирів працівники-передовики здебільшого з московських заводів, представники наукової й творчої інтелігенції з упором на "літературний цех", адже саме вони мали розповісти про круїзи радянським мешканцям. Після повернення, ті хто з'їздив в круїз вважались ледь не суперзірками. Вони виступали з публічними промовами, їхні відео та фото демонструвались на спеціальних виставках.

Круїзи стали більш звичним явищем з 60-х років. Спеціально для цього були побудовані так звані "плавучі курорти". Серед них кораблі класу "Михайло Калінін", "Іван Франко" та "Білорусь", де "Іван Франко" був найбільшим — він вміщував понад 700 пасажирів. Всього було побудовано п'ять лайнерів цього проєкту: "Іван Франко", "Олександр Пушкін", "Тарас Шевченко", "Шота Руставелі", "Михайло Лермонтов". Судно "Іван Франко" було головним, тому весь клас суден названий цим іменем.

Пропаганда в круїзі

Популярним був жарт, що лише 1 з 4 членів екіпажу не працював на радянську розвідку. І це було дійсно так — за радянськими громадянами та рідкими іноземцями шпигували постійно. Під час перебування на борту радянські та іноземні туристи прослуховували повний курс пропаганди. Для цього, наприклад використовувалося радіо. У 1978 році під час круїзу навколо Європи на теплоході "Карелія" туристам за час маршруту повністю прочитали книгу Леоніда Брежнєва "Целіна", а також регулярно інформували про внутрішні та зовнішні справи СРСР.

Розваги в круїзі

На відміну від розкішних шоу західних круїзів, цікавинок в радянських мандрівках було трошки менше, однак програма була доволі насиченою. "Дні Нептуна", "дні здоров'я", "дні союзних республік" — це далеко не повний перелік заходів. Між групами туристів влаштовували спортивні змагання, творчі конкурси, а також конкурси краси. Перукарні, сувенірні кіоски або ж бари були доступні тільки за спеціальними купонами, які придбати можна було до виїзду в тур за звичайні радянські рублі.

Ціни та умови круїзів

Для того, щоб поїхати в круїз Середземним морем потрібно було викласти від 470 до 385 рублів, круїз по Африці обійшовся б дорожче — від 603 до 827 рублів. Найдешевші тури давали своєму власнику право на місце на двоярусному ліжку в шестимісній каюті без умивальника. Найдорожчий клас претендував на одномісну каюту з умивальником на верхній палубі. Попри те що в круїзи відправляли організовані групи, у вартість путівки не входив трансфер до місця відправки. З усіх приміщень круїзного лайнера відкривався вид на море, кораблі були повністю кондиціонованими. При цьому лише половина кают мала приватні зручності, а сантехніка мала 3 крани; гаряча, холодна та морська вода.

Раніше "Телеграф" розповідав про дивний податок, який існував в радянські часи. Мова про плату за бездітність.