Мода чи страх: чому радянські жінки не знімали шапки навіть у приміщеннях

І у гостях у шапці сиділи, і в ресторанах

У радянські часи існувало багато дивних звичок та стереотипів. Так, жінки СРСР доволі часто не знімали шапки у приміщеннях, навіть коли сиділи без верхнього одягу.

"Телеграф" розповість, чому так відбувалось і чи дійсно у цьому питанні велику роль зіграла мода.

У СРСР хутряні шапки були розкішшю і купувались раз на все життя. Їх сильно берегли, удома зберігали у хустинках, набитими газетами, аби не порушити форму.

Тому однією з причин, чому жінки у радянські часи навіть у гостях чи ресторанах ходили у шапках був страх, що їх зіпсують або вкрадуть. Особливо це стосувалось виробів з натурального хутра або дуже красивих шапок.

Ще однією причиною цього можна назвати моду, адже радянські фільми чітко насаджували цей стереотип. Так, у фільмі "Іронія долі, або З легкою парою" з'явились лисячі та песцеві шапки, які героїні не знімали навіть у приміщенні. А от у "Дівчатах" засвітились шапки з хутра оленяти. Їх шили зі шкур північних оленів та дорого коштували.

Мати справжню хутряну шапку в СРСР було розкішшю, їх дуже цінували. І будь-яка жінка в такому головному уборі могла повихвалятись рівнем достатку. Проте через коштовність хутряних шапок їх часто цупили. Тому люди частіше їх одягали у гості чи кіно, ніж на роботу.

Також шапка на голові часто псувала зачіску, тому жінки і не знімали їх у приміщенні. Або ж навпаки — з гарною шапкою і зачіску робити не треба. Проте були жінки, які вплітали хутряну шапку у зачіску, щоб вона виглядала естетично та гарно.

Нагадаємо, що в СРСР жінки зберігали капронові колготки у морозилці, і тут важливу роль відіграв дефіцит.

Раніше "Телеграф" розповідав, чому в СРСР туалетний папір був дефіцитом.