Найстрашніший звичай часів СРСР: чому в Радянському союзі фотографували похорон

Більшість українців проживали своє краще, або гірше життя в СРСР. Ми вже писали, що були дивні звички, харчування та спосіб життя. Втім, у радянські часи існувала особлива традиція — фотографування під час похорону. Це не було проявом неповаги, а навпаки — важливим ритуалом вшанування пам'яті.

"Телеграф" детальніше розбере цей феномен. І розповість, чому така культура була шалено популярною.

Документальна цінність:

• Останнє фото людини для сімейного альбому;
• Збереження пам'яті про церемонію прощання;
• Можливість показати фото родичам, які не змогли приїхати;
• Свідчення поваги до померлого.

Соціальний статус:

• Кількість людей на похороні показувала повагу до померлого;
• Фото демонструвало, як громада вшановує пам'ять;
• Підкреслювало значимість людини в суспільстві.

Практичні причини:

• Фотографії могли знадобитися для документів;
• Служили доказом смерті для віддалених родичів;
• Використовувались для оформлення спадщини;
• Зберігалися для наступних поколінь.

Частіше всього фотографували померлого у труні і родичів біля неї. А також сам процес цього дійства.

Що стосується особливості похоронної фотографії, то знімки робили чорно-білими. Часто замовляли професійного фотографа. Фотографії зберігали в окремому альбомі, а копії розсилали родичам поштою. Фото зберігали у спеціальних траурних альбомах, в окремих конвертах, або разом з документами померлого.

Важливо розуміти, що ця традиція не була проявом нездорової цікавості, а важливим елементом культури пам'яті та способом зберегти згадку про близьку людину. В деяких родинах ця традиція зберігається й досі.

Що цікаво, на державному рівні також практикувалося фотографування похорону видатних діячів, партійних керівників та героїв праці. Ці фото часто публікували в газетах як свідчення всенародної скорботи.

Раніше "Телеграф" писав, що в СРСР люди дивились по телевізору.