Радянське село у Рівненській області? Цей населений пункт звучить як наш стан після свят

Це село у Рівненській області має назву, яка звучить як наш стан після свят. Ще на в'їзді цей населений пункт ніби розказує сам про себе. Тут немає заводів, багато людей, проте є власний характер і справжній сільський дух.

Що варто знати

• До 2016 року це село мало назву Радянське, але в рамках декомунізації йому повернули автентичну назву — П'яннє
• Перші згадки про поселення датуються XV століттям
• Попри відсутність промисловості, село площею понад 14 км² має інфраструктуру, що включає власну школу, бібліотеку та будинок культури

Історія села П'яннє сягає середини XV століття. У документах воно згадується під назвою "П’ян" поселення людей тут почали формуватися ще у 1443 та 1481 роках.

Село було частиною Волинського воєводства, що перебувало під владою панської Польщі., а після III поділу Речі Посполитої 1795 року, перейшло під владу Російської імперії. У 1887 році тут відкрили церковно-приходську школу, де навчання, у різні періоди, велося російською, а потім польською мовами.

У XX столітті, після тривалих історичних катаклізмів і змін влади, село потрапило в межі радянської адміністрації — і аж до 2016 року офіційно називалося "Радянське". Свою історичну назву село отримало у рамках декомунізації, хоча обговорення серед місцевих щодо назви було неабияким.

Походження назви

Незважаючи на сучасну назву, люди з села не хочуть, щоб її ототожнювали з пияцтвом. Історична назва "П’ян" має дуже давнє коріння і згадується в архівах ще у XV–XVI століттях. Можливо, вона походить від назви річки П’яне, яка бере початок саме тут.

Населення та розміри

За даними Вікіпедії, чисельність населення П’яннє становить приблизно 544–545 людей. Площа села — близько 14,2 км², що дає приблизну густоту населення близько 38 осіб на квадратний кілометр.

Зараз у селі працює загальноосвітня школа I–II ступенів, де навчаються діти з П’яннє та навколишніх сіл. Культурний центр села — будинок культури, побудований у 1974 році, де проходять місцеві заходи. Також діє публічно-шкільна бібліотека, фонд якої налічує понад 6,5 тисяч книг, а обслуговує близько 500 читачів.

Раніше "Телеграф" розповідав про "найсмачніше" місце Києва. ЦЕй провулок отримав свою назву в рамках декомунізації.