Без сміху не скажеш: на Закарпатті сережки називають словом, що означає хворобу
- Автор
- Дата публікації
- Автор
- 1315
Українська мова ще не раз вас здивує
Діалектні слова не лише оживляють стиль і надають йому колорит, а й відіграють значну роль у збереженні мовної спадщини. Вони поєднують сучасність із традицією, відбивають історію різних регіонів та допомагають відчути живий пульс розмовної стихії.
"Телеграф" вирішив розповісти, як називають сережки у різних регіонах України. Деякі з цих слів звучать дуже кумедно.
На Закарпатті ці жіночі прикраси називають автентичним словом "завушниці" або "заушниці". Варто зазначити, що це слово має й інше значення в українській мові – запалення завушних залоз.
Крім того, в давнину так називалася ритуальна прикраса давніх слов’ян, яка вважалася оберегом. Це були кільця із зображенням богів чи коней, які одягали на голову.
Іменник "кульчики" для позначення сережок використовують у багатьох регіонах України. Попри те що вона була запозичена з польської мови (kulczyk, kolczyk), це слово сьогодні можна почути не лише на заході, а й у центрі країни: Житомирській, Вінницькій та інших областях.
Також в Україні цю прикрасу називають "ковтки". Цей варіант походить від праслов’янського kъltati, що означає "ворушити, хитати, штовхати", і ймовірно, навіяно коливанням сережок-підвісок під час руху.
Іменник є архаїчним діалектизмом і відомий у класичній українській літературі.
"Вона одягла свій звичайний чорний убір, причесала волосся і вложила маленькі брильянтові ковтки в уха", — писав Іван Франко.
Своєю чергою у творчості Івана Котляревського можна зустріти таку фразу: "Приходила і ся [Ганна] сюди .. в намисті і в ковтках".
Варто зазначити, що використання наведених вище слів більше властиве старшому поколінню українців. Молодь частіше називає ці прикраси сережками, а дарма.
Такі слова — не просто мовні курйози, а живі сліди історії, які зберігають пам’ять про побут, вірування та повсякденне життя різних поколінь. Коли ми вживаємо "завушниці", "кульчики" або "ковтки", то ніби торкаємося минулого, дозволяючи традиції звучати в сучасній мові та нагадувати, що її справжня сила – у різноманітності та живому зв’язку часів.
Нагадаємо, ми розповіли про іменник "хопта", який знають далеко не всі українці. Раніше його вживали класики, але з роками воно майже забулося.