Символ, який втратив Харків: яким був елеватор біля Південної залізниці

Недалеко від Південного вокзалу в Харкові понад сто років існував об’єкт, який важко було не помітити. Харківський елеватор був своєрідною пам’яткою району та частиною звичного міського пейзажу. Для одних він залишався лише промисловою спорудою, а для інших став елементом особистої історії. Уже після закриття сюди приходили провести час, піднятися нагору, щоб побачити місто з висоти, призначали зустрічі та побачення. Історія елеватора тісно пов’язана з розвитком залізниці, промисловості й самого Харкова.

Елеватор біля ПІВД збудували у 1900 році. Саме тоді поруч із млином з’явилося перше зерносховище, куди звозили зерно з усього регіону. Спочатку зерно доставляли кінними возами, але вже у 1913 році до елеватора проклали окрему залізничну гілку.

леватор став частиною економічної системи міста: він забезпечував зберігання зерна, створював робочі місця та підтримував продовольчу стабільність. Розташування поруч із Південним вокзалом робило його зручним для транспортування й зміцнювало роль Харкова як великого торговельно-промислового центру.

На роботу елеватора серйозно вплинули Перша світова війна та революційні події. Залізничне сполучення працювало з перебоями, частина працівників пішла на фронт. Точних даних про стан об’єкта в той період не збереглося, але у 1920-х роках елеватор відновили й знову ввели в експлуатацію.

Нові руйнування принесла Друга світова війна. У 1941 році, під час окупації Харкова та боїв за місто, елеватор був серйозно пошкоджений. Відновлення розпочалося вже у 1950-х роках. Саме тоді з’явилася 60-метрова бетонна вежа, яка стала своєрідним орієнтиром і була помітна здалеку.

Після реконструкції елеватор знову став найбільшим зерносховищем регіону. У 1970-х роках на його території працював Мельзавод № 1, пізніше — Хлібзавод № 2. Але у 1991 році роботу млина було зупинено, а його будівлю згодом підірвали. Планувалося будівництво нового млина для макаронної фабрики в Рогані, однак цей проєкт так і не реалізували. Економічні зміни початку 1990-х років зробили експлуатацію елеватора нерентабельною, і у 1995 році його остаточно закрили. Підприємство, відповідальне за реконструкцію, визнали банкрутом.

На початку 2000-х років в адміністративній будівлі ще містилося представництво компанії "Хліб України", однак до 2008 року комплекс остаточно спорожнів і отримав статус аварійного. Відтоді елеватор перетворився на одну з найвідоміших харківських закинутих будівель.

На 60-метрову вежу підіймалися руфери, фотографи та любителі екстриму. Однак нехтування заходами безпеки призвело до трагедії: у 2016 році з елеватора зірвався й загинув 22-річний хлопець. Після цього охорону території посилили, і потрапити всередину стало практично неможливо.

Архітектори й активісти пропонували зберегти вежу та перетворити її на оглядовий майданчик, музей або артпростір, але зрештою елеватор вирішили знести. Перші роботи розпочалися ще у 2000-х роках, згодом їх заморозили. У жовтні 2020 року підірвали адміністративну будівлю, але основна вежа встояла. Наступний плановий вибух перенесли з технічних причин, і остаточно вежу вдалося знести 16 травня 2021 року. Залишки конструкції розібрали за допомогою спецтехніки.

На місці елеватора мають збудувати сучасний житловий комплекс.

Також пропонуємо дізнатися, як виглядає будинок у Харкові, де провела дитинство Людмила Гурченко.