Мільйони на соцреєстрах: НАБУ завершило справу проти IT-спруту, що курував кадрові призначення у вищих ешелонах влади

Як державі перепродавали програмне забезпечення з багаторазовою націнкою

Ви думаєте, що призначеннями заступників міністрів в Україні керує виключно Кабінет міністрів? А от і ні. Матеріали кримінального провадження, розслідування у якому щойно завершило НАБУ, свідчать — рулити кадрами такого рангу у нас роками міг звичайний власник ІТ-компанії.

Мова про засновника софтверної фірми "Медирент" Романа Коваля, якого разом із його спільниками — ексзаступником міністра соцполітики Валерієм Бушковим, колишнім заступником голови Держспецзв'язку Віктором Жорою та ексголовою Пенсійного фонду Олексієм Зарудним — НАБУ викрило на схемі із саботажу міжнародного проєкту цифрового реєстру соціальних послуг. Їх також підозрюють у підтасовуванні тендеру та закупівлі стороннього софту за завищеною ціною.

"Телеграф" розповідає про деталі цієї оборудки, у якій приватний бізнес перетворив державні соціальні реєстри на власну годівницю.

Ціна замовного софту

Наприкінці серпня 2026 року НАБУ та САП офіційно оголосили про завершення досудового розслідування у справі організованої групи, члени якої реалізували масштабну корупційну схему під час закупівлі програмного забезпечення для Міністерства соціальної політики України.

"Спочатку вони зупинили вже розпочатий у міністерстві проєкт з інформатизації, щоб відкрити шлях для підконтрольної компанії. Через це держава зазнала збитків на суму 63 млн грн. Далі вони забезпечили проведення тендеру з умовами, які унеможливлювали участь інших учасників, і залучили ще одну підконтрольну компанію для створення видимості конкуренції. У результаті Мінсоцполітики уклало договір із "потрібним" постачальником, який поставив програмне забезпечення за завищеною ціною. Такі дії призвели до збитків держави на суму 28,4 млн грн", — йдеться у повідомленні НАБУ.

Таким чином, загальні збитки держави від діяльності цих осіб оцінюються у 91,4 млн грн.

"Телеграф" ознайомився з матеріалами судових рішень у цьому кримінальному провадженні, які відкривають подробиці оборудки.

Кадри "під замовлення"

Отже, згідно з ухвалою Апеляційної палати ВАКС, яка посилається на дані слідства, у березні-квітні 2020 року організатор схеми, відомий ІТ-бізнесмен Роман Коваль, залучив до реалізації задуманого ексголову Пенсійного фонду Олексія Зарудного. Останній на той момент офіційно працював радником директора у підконтрольній Ковалю компанії "НВП "Медирент" (за даними системи YouControl, Коваль тоді був кінцевим бенефіціарним власником цієї компанії).

Слідство встановило, що разом фігуранти розробили план з витіснення з Міністерства соцполітики чинного на той час міжнародного проєкту "E-SOCIAL", який з 2018 року створювався за кошти Світового банку іноземним консорціумом на чолі з європейською компанією "Deekshatek" та мав об’єднати усі соціальні бази даних та сервіси щодо надання соціальної допомоги. Для цього Зарудний за дорученням Коваля, як вважають правоохоронці, особисто курував процес дискримінації міжнародного проєкту.

Як йдеться у судових матеріалах, для реалізації задуму Роман Коваль, використовуючи власні зв'язки у центральних органах виконавчої влади та за сприяння Олексія Зарудного, організував призначення "своїх людей" на ключові державні посади. Саме в межах цього плану Валерій Бушков, нібито, отримав крісло заступника міністра соціальної політики з питань цифровізації, Віктор Жора став заступником голови Держспецзв'язку. Жора, між іншим, за даними YouControl, у 2012 році був разом з Ковалем засновником, а у 2012-2016 роках очолював компанію "ІНФОСЕЙФ ІТ", яка згодом фігуруватиме у підозрах щодо маніпуляцій з тендерами та інших оборудках. А ще один фігурант справи очолив Департамент технологічної модернізації соціальної сфери Мінсоцу. Про це прямим текстом згадується у матеріалах судового рішення.

За версією правоохоронців, дії цієї організованої групи були направлені на впровадження замість "E-SOCIAL" нової системи ЄІССС, яку мали розробляти підконтрольні Ковалю підприємства.

Атака на конкурентів

Щоби юридично "поховати" закордонну програму, наказом Мінсоцполітики від 30 червня 2020 року було створено спеціальну Міжвідомчу робочу групу з оцінки її ефективності, головою якої призначили щойно пролобійованого заступника міністра Валерія Бушкова. Водночас, як зазначено в ухвалі ВАКС, Роман Коваль доручив Олексію Зарудному перебувати в тіні та особисто допомагати Бушкову готувати тези виступів, порядок денний, протоколи засідань та фінальні висновки. Результатом цього штучного процесу став офіційний звіт групи про нібито "недоцільність" подальшої реалізації проєкту "E-SOCIAL".

Після цього учасники групи, за участю працівників підконтрольних Ковалю компаній, напрацювали проєкт Стратегії цифрової трансформації соціальної сфери. Кабмін схвалив цей документ у жовтні 2020 року.

Дивним чином у стратегії було прописано необхідність впровадження саме нової системи ЄІССС з обов'язковим використанням технологічних можливостей Реєстру застрахованих осіб ПФУ. При цьому авторські майнові права на цю підсистему, як зазначають правоохоронці, офіційно належали компанії "НВП "Медирент" Романа Коваля. Фінальним акордом розробленої схеми, як вважають слідчі, стало затвердження Кабміном Положення про ЄІССС, проєкт постанови для якого за сприяння бізнес-групи особисто підготував та направив Олексій Зарудний.

Трюк з об’єднаним лотом та "осад" грошей на рахунках посередників

Наступний етап оборудки, як йдеться у матеріалах кримінального провадження, розгорнувся влітку 2021 року. Керівник Департаменту технологічної модернізації Мінсоцу, діючи за прямою вказівкою бізнесмена Романа Коваля та заступника міністра Валерія Бушкова, підготував технічну документацію для закупівлі програмного забезпечення під нову систему ЄІССС. За версією слідства, щоб заздалегідь гарантувати перемогу "потрібній" фірмі, Коваль спільно з ексзаступником голови Держспецзв'язку Віктором Жорою залучили підконтрольне ТОВ "Інфосейф Інноваційні Технології".

Аби закупівля через Prozorro виглядала законною, у торгах взяли участь й інші підконтрольні Ковалю компанії із завчасно узгодженими ціновими пропозиціями. Проте головний трюк крився в самій тендерній документації. Сторона обвинувачення вважає, що організатори навмисно об’єднали в один лот серверне обладнання, ліцензії на софт та послуги з їх встановлення. Цей крок штучно створив дискримінаційні умови та повністю відсік від торгів інших реальних учасників ринку. Переможцем прогнозовано визначили "Інфосейф ІТ", з яким Мінсоцполітики зрештою і уклало договір на загальну суму 69,2 мільйона гривень. Ну а далі увімкнувся транзитний фінансовий конвеєр, де кожна залучена фірма залишала жирний шматок державних грошей собі.

Після підписання документів про початок впровадження комплексу в експлуатацію, міністерство перерахувало всю суму, з якої 52 мільйони гривень мала становити, нібито, безпосередньо плата за примірники програмного забезпечення.

Але, як виявилося, сама "Інфосейф ІТ" софт не постачала. Одразу після отримання бюджетних мільйонів вона перевела частину коштів посереднику — ТОВ "Сучасні Айті Технології", якого залучили Коваль та Жора. Ця фірма отримала 66,4 млн гривень з виділених міністерством 69,2 млн грн. При цьому майже 50 мільйонів йшли як плата за софт.

Своєю чергою далі "Сучасні Айті Технології" перерахували 34,4 млн грн офіційному дистриб’ютору продукції Oracle в Україні — ТОВ "ІТ Дістрібьюшн". На софт із цих грошей цього разу пішло лише 19,6 млн грн.

У результаті, як порахували правоохоронці, чиста різниця між тим, що за програми заплатило міністерство, і тим, що отримав реальний постачальник софту, склала понад 30 мільйонів гривень.

"Пастка розробника" та витоки мільярдної монополії

Роман Коваль та компанія "Медирент" мають тривалу скандальну історію на державних закупівлях. Як свого часу з'ясували журналісти проєкту "Наші гроші", схеми у Мінсоці стали логічним продовженням їхнього багаторічного панування в Пенсійному фонді України (ПФУ). Саме там приватний бізнес вперше випробував на державі техніко-юридичний механізм під назвою "пастка розробника".

Закріпивши ще з 2011 року за собою авторські права на вихідний код системи ІКІС ПФУ, фірма підсадила фонд на тотальну залежність. Сторонні розробники, фактично, не мали доступу коду програми, тому ПФУ був змушений роками без конкурсу віддавати мільйонні контракти на супровід софту виключно компаніям Коваля. За підрахунками розслідувачів, сума таких замовлень в одного учасника сумарно перевалила за мільярд гривень.

Ця монополія роками трималася на родинних зв'язках. Так, директором ТОВ "НВП "Медирент" з 2013 по 2023 рік працював Юрій Боніславський, чий батько — Анатолій Боніславський – свого часу обіймав посаду заступника голови правління Пенсійного фонду. Тобто син керував фірмою-постачальником, а батько — відомством-замовником софту.

Містком для перенесення цієї успішної "пенсійної схеми" на рейки Мінсоцполітики виступив Олексій Зарудний. Ексголова ПФУ (2014-2018 роки) , який чудово знав архітектуру системи, згодом став радником у "Медиренті". За версією правоохоронців, саме його досвід допоміг прописати у новій Стратегії цифровізації Мінсоцу обов'язкове використання підсистем ПФУ, патент на які належав фірмам Коваля, попередньо ліквідувавши незалежний міжнародний софт.

Барикади від АМКУ та штрафи за таємниці

Багаторічний статус недоторканного монополіста у Пенсійному фонді України вірогідно сформував у керівників софтверної імперії "Медирент" відчуття повної безкарності задовго до махінацій у Мінсоці. Відтак, спроби держави офіційно перевірити діяльність пов’язаних з Ковалем структур наштовхнулися на жорсткий опір. Яскравим підтвердженням є події лютого 2019 року, коли інспектори Антимонопольного комітету України намагалися провести позапланову виїзну перевірку ТОВ "НВП "Медирент" щодо дотримання конкурентного законодавства.

Замість співпраці з регулятором, керівництво компанії влаштувало саботаж. Як зазначено у рішенні Тимчасової адміністративної колегії АМКУ від 26 квітня 2019 року, під час перевірки директор фірми Юрій Боніславський усно відмовив комісії у наданні безперешкодного доступу до приміщень, місць зберігання інформації та комп’ютерів. За таке відверте створення перешкод працівникам АМКУ на компанію було накладено штраф у розмірі 500 тисяч гривень. Свою відмову Боніславський тоді аргументував тим, що розслідування начебто стосується об’єктів інтелектуальної власності і не входить до компетенції комітету.

Паралельно фірму карали й за приховування інформації на офіційні вимоги державних уповноважених, через що сукупні претензії регулятора поповнилися додатковим штрафом у 136 тисяч гривень за неподання документів у встановлені строки. Така зухвала поведінка бізнес-групи ще у 2019 році чітко продемонструвала: фірмі було що приховувати, адже відкритий доступ до внутрішніх серверів, ймовірно, міг би завчасно розкрити координацію підконтрольних фірм на державних торгах соціальної сфери.

Справа-двійник у ВАКС та кібермільйони

Фінал слідства НАБУ наприкінці серпня 2026 року засвідчив: софтверна експансія групи Романа Коваля не обмежувалася Мінсоцом. Того самого часу, коли учасники угрупування витісняли міжнародний проєкт із міністерства, вони запустили аналогічний конвеєр у суміжному відомстві. Наразі Роман Коваль та ексзаступник голови Держспецзв'язку Віктор Жора проходять головними обвинуваченими у ВАКС за розкрадання 62 мільйонів гривень.

Схема у кібервідомстві протягом 2020-2022 років виявилася фактично дзеркальною копією мінсоцівської. Як зафіксовано в ухвалі суду, закупівлі софту для захищених держреєстрів навмисно засекретили в обхід Prozorro. Закриті підряди віддали підконтрольним Ковалю структурам, які купували програмне забезпечення за кордоном задешево, а державі перепродавали із кількаразовою націнкою.

Для виведення мільйонів організатори так само використовували ланцюжок транзитних компаній-посередників. Матеріали слідства говорять, що бізнесмен у тіні прямо координував дії топпосадовців Держспецзв'язку. Наявність цієї паралельної справи показує системний характер роботи ІТ-спруту, який роками експлуатував однакові методи знищення конкуренції у стратегічних інституціях країни.

Перспективи вироків та безпека на держзамовленнях

Ситуація, що розгорталася навколо цифрових контрактів "НВП "Медирент" та інших компаній, пов’язаних з Романом Ковалем, показує безпрецедентний за своїм цинізмом випадок, який у будь-якій цивілізованій країні видається просто неможливим.

Наразі учасникам схеми загрожують реальні вироки як у цій, так і в інших паралельних справах. Фігурантам інкримінують зловживання владою та розтрату бюджетних коштів в особливо великих розмірах. У разі доведення вини у судовому порядку, обвинуваченим загрожує покарання на строк від 7 до 12 років позбавлення волі із конфіскацією майна.

До речі симптоматично, що після того, як правоохоронці почали активно копати під організаторів схеми, Роман Коваль перестав бути офіційним власником компанії. Наразі кінцевим бенефіціаром та контролером ТОВ "НВП "Медирент" у державних реєстрах записана така собі Ірина Мороз із Прилук.

Попри кримінальні провадження ВАКС, фірма і зараз продовжує безперешкодно постачати софт державним органам. І якщо обслуговування у 2026 році Пенсійного фонду, який структура давно підсадила на власну "голку інтелектуальної власності", виглядає загалом звично, то інші контракти викликають подив.

Зокрема, ТОВ "НВП "Медирент" нещодавно одержало 1,785 мільйона гривень від Державного бюро розслідувань (ДБР) за впровадження та авторизацію… системи безпеки в інформаційно-комунікаційних системах відомства. Відчуваєте рівень цинізму? Фірма, яку підозрюють у тяжких злочинах проти держави, тепер рулить безпекою головного слідчого органу країни.

Такі закупівлі вкотре наочно демонструють системну кризу у сфері перевірки підрядників, які отримують доступ до критичної інформаційної інфраструктури під час війни. Факт того, що компанія під слідством забезпечує кіберзахист правоохоронців, створює очевидні ризики для національної безпеки та збереження таємниці слідства.

Редакція "Телеграфу" має намір надіслати інформаційні запити до керівництва Державного бюро розслідувань із проханням прокоментувати умови співпраці та оцінити ризики безпеки. Ми також плануємо продовжити розслідування щодо компаній, пов’язаних з Романом Ковалем, та його зв’язків. Адже, як попередньо вдалося встановити редакції, ІТ-спрут, який роками обплутує українські державні органи, має набагато більше щупалець. Найближчим часом ми оприлюднимо, нові подробиці щодо прихованої ІТ-імперії Коваля. Не перемикайтеся.