Старі київські "хрущовки" мають перевагу над новобудовами: у чому їхній секрет

Старі мікрорайони мають особливість, якої бракує новобудовам

Київські райони зі старою п’ятиповерховою забудовою досі мають особливість, якої часто бракує сучасним житловим комплексам. Йдеться не про стан будинків, а про те, як свого часу планували весь район.

Як розповів блогер і краєзнавець Кирило Степанець у своєму блозі на YouTube, під час будівництва таких масивів, як Нивки, Русанівка, Воскресенка та Сирець, разом із житловими будинками передбачали необхідну кількість шкіл, дитячих садків, поліклінік та зелених зон. Тобто інфраструктуру створювали одночасно з новими кварталами, орієнтуючись на кількість майбутніх мешканців.

У сучасних новобудовах ситуація нерідко відрізняється. Будинки можуть з’являтися швидше, ніж необхідні школи, садочки чи інші соціальні об’єкти, через що мешканці стикаються з нестачею місць.

Є перевага і в озелененні. За десятиліття дерева у дворах старих районів виросли настільки, що створюють тінь і фактично формують навколо будинків зелені зони. Влітку це допомагає зробити двори прохолоднішими.

Ще одна особливість – відстань між будинками. Старі мікрорайони проєктували так, щоб будинки не стояли надто близько один до одного та отримували достатньо сонячного світла. Тому у багатьох таких дворах немає відчуття надмірної щільності забудови.

Попри старі комунікації та відсутність ліфтів у частині будинків, саме продумане планування, велика кількість зелені та наявна інфраструктура залишають такі райони привабливими для життя й сьогодні.

Перші подібні експериментальні квартали звели в Києві наприкінці 1950-х – на Чоколівці та в районі теперішньої станції метро "Звіринецька". Нивки ж стали першим повноцінним масивом такої забудови. Саму технологію швидкого зведення економного панельного житла перейняли зі Східного Берліна, як свідчить історія забудови столиці.