Можна було строчити SMS? Навіщо на радянських телефонах були літери

Буквені індекси використовували до 1968 року, а позначення на дисках зберігалися й після переходу на цифровий формат

Літери поруч із цифрами на старих радянських дискових телефонах мали практичне призначення. Навіть після переходу на цифровий формат ці позначення ще довго залишалися на телефонних апаратах.

Як пояснює "Телеграф", на дисках розміщували десять літер, а одну з них навмисно пропускали, щоб уникнути плутанини з цифрами. Така система була частиною старого телефонного зв’язку, у якому номер передавався на станцію за допомогою імпульсів.

Для чого на телефонному диску були літери

На дисках можна було побачити літери А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, И, К і Л. Літеру З пропускали, щоб її не плутали з цифрою 3. Вони були потрібні для старої системи телефонної нумерації, коли абонентам доводилося використовувати не лише цифри, а й літери. Перші дискові телефони мали лише цифри, а літери почали з’являтися на апаратах у 1920-х роках.

Як працював дисковий набір

Щоб набрати номер, абонент повертав диск за годинниковою стрілкою до упору, а потім відпускав його. Під час повернення диск розмикав і замикав телефонну лінію, передаючи імпульси автоматичній телефонній станції. Кількість імпульсів відповідала цифрі: для одиниці передавався один імпульс, для двійки — два, а для нуля — десять.

Буквені індекси використовували до 1968 року, після чого телефонні номери поступово перейшли на цифровий формат. Літери втратили своє первісне призначення, однак ще довго залишалися на дисках телефонних апаратів.

Як повідомляв "Телеграф", цифрами на дні радянських склянок і тарілок позначали вартість або виробничі дані.