Навіщо на дні радянських склянок і тарілок вибивали цифри: що вони означали

Цифри на дні радянських гранчастих склянок і тарілок мали практичне призначення: ними позначали вартість або виробничі дані. На склянках часто вказували ціну в копійках, а на порцеляновому посуді поруч із заводським клеймом могли зазначати сорт, зашифровану дату виготовлення та партію.

Значення залежало від самого виробу й сусідніх позначень, розповідає "Телеграф".

Ціна, яка залишалася на склянці

На гранчастих склянках ціну видавлювали безпосередньо на дні. Найдешевші моделі з десятьма гранями коштували три копійки, стандартні з шістнадцятьма – сім, а з двадцятьма – удвічі дорожче. Тож невеликий напис був цілком звичайним цінником, який ставав частиною самого посуду.

Конкретні приклади збереглися в описах продукції Дятьковського кришталевого заводу. Як наведено в публікації про його заводські клейма, на дні гранчастої склянки місткістю 250 мл стояло позначення "ДХЗ 7к", на склянці на 200 мл – "ДХЗ 6 к", а на розетці – "ДХЗ 4 к". Літери вказували на підприємство, число з літерою "к" – на вартість у копійках.

Таку продукцію завод випускав із 1961 по 1963 рік, після грошової реформи. Отже, напис на дні поєднував відразу дві корисні для покупця відомості: де виготовили річ і скільки вона коштувала.

Що позначали на тарілках і чашках

У порцелянового посуду була своя система маркування. Поруч із товарним знаком заводу наносили додаткові відомості про виріб. Сорт, зашифровану дату виготовлення та партію серед таких позначень називає допис про маркування радянського посуду. Тому цифри на тарілці або чашці слід читати разом з усім клеймом.

Інформацію передавав і колір заводського знака. Наприклад, Первомайський порцеляновий завод використовував клеймо з рибками з 1976 по 1991 рік. Синій колір означав перший сорт продукції, зелений – другий, коричневий – третій.

Сам малюнок допомагав визначити виробника. Сокіл був знаком Дульовського заводу, чайка в польоті – краснодарського, олень у стрибку – Городницького. Разом із цифрами такі зображення утворювали короткий заводський запис про походження та характеристики посуду.

Як маркування опинялося на дні

На пресованому склі рельєфне клеймо створювали під час виробництва: матрицю з потрібними позначеннями закладали у форму. Заводський знак і цифри відтворювалися на готовому виробі разом із його формою. Це пояснює, чому написи на старих склянках зберігалися навіть після тривалого користування.

Для колекціонерів таке маркування стало способом встановити місце виготовлення речі. Паперова етикетка на кришталі легко губилася, тоді як рельєфний знак залишався на склі. Водночас одне підприємство в різні періоди використовувало різні клейма, тож їхній вигляд допомагає пов’язати виріб із певним етапом роботи заводу.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" розповідав, чому радянський гранчак мав саме 16 граней: секрет, про який майже ніхто не знав.