Як в СРСР насправді ставилися до ветеранів війни з інвалідністю

Радянська влада намагалася "зачистити" країну від людей, які пережили всі жахи війни

Друга світова війна обійшлася людству надто великою ціною — загинуло понад 50 млн. людей. Радянський Союз втратив у ній понад 20 млн. осіб, але й ця цифра, за підрахунками істориків, є неточною. Через великі втрати до 1965 року в СРСР не відзначали 9 травня як День перемоги, а після війни ветеранів з інвалідністю або розстрілювали, або посилали у віддалені райони Радянського Союзу.

Про це повідомляє Харківська правозахисна група. Частину учасників війни з інвалідністю було розстріляно у 1949 році, перед святкуванням 70-річчя "вождя народів" Йосипа Сталіна. Інших висилали до Сибіру та Центральної Азії, а також на Далекий Схід і Крайню Північ.

Чимало ветеранів опинилися на острові Валаам у північній частині Ладозького озера. З 1950 до 1984 року там діяв т.зв. "будинок інвалідів" і знаходився він у приміщеннях монастиря.

Влада Радянського Союзу прагнула "зачистити" вулиці великих міст від людей, які пережили всі жахи війни, у тому числі від тих, хто втратив руки та ноги. Їх у народі називали "самоварами" і ставилися до них як до худоби.

В 1987 році відомий радянський і російський письменник Віктор Астаф’єв, який сам був учасником війни, написав такі слова:

"Скільки втратили народу у війну? Ви ж знаєте і пам'ятаєте. Страшно називати справжню цифру, правда? Якщо назвати, то замість парадної картузи треба вдягати схиму, ставати в День Перемоги на коліна посеред Росії і просити у свого народу прощення за бездарно "виграну" війну, в якій ворога завалили трупами, втопили в російській (і не тільки — Ред.) крові".

Раніше "Телеграф" повідомляв про те, яким був міжнародний туризм у СРСР насправді.