Які "невинні" фрази калічили психіку дітям у СРСР. Деякі використовують їх досі

У Радянському Союзі не церемонилися з дітьми, ніхто не замислювався про дитячу психіку, виховання було спрямоване на формування покірного та безініціативного члена суспільства. Хоча зараз зовсім інші пріоритети, деякі використовують радянські підходи вже до своїх дітей.

"Телеграф" розповідає, які фрази з СРСР не можна говорити дітям. Вони пригнічують особистість дитини та спрямовані на виховання слухняного "гвинтика системи", безпорадного у дорослому житті.

Залякування

"Не слухатимешся, віддам поліції", "Не з’їж суп — бабай забере", "Будеш плакати — лікар зробить тобі укол", "Будеш погано поводитися, віддам тьоті". Ці та подібні фрази були дуже популярним на той час способом змусити дитину робити те, що хоче дорослий. В результаті з нього виростає залякана людина, готова багато на що, аби нею були задоволені. Такі фрази часто можна почути й зараз.

Порівняння

"Навіть Марійка отримала хорошу оцінку, а ти як завжди", "От Діма слухняний хлопчик, не те що ти". Батьки соромили дитину, ставлячи їй як приклад більш здібних однолітків. Вважалося, що це стимулюватиме її стати краще, але все навпаки — дитина почувається винною і гіршою за інших. Ставши дорослим, така людина постійно порівнює себе з іншими та здається собі недостатньо хорошою, чого б вона не досягла.

Покірність

"Тому що я так сказав (ла)", "Роби без зайвих розмов!", "Твою думку ніхто не питав" — поширений радянський лексикон, покликаний змусити дитину слухатися. Ці фрази погані тим, що дитині відмовляють у тому, щоб зрозуміти причину заборони, а вимагають звичайної покірності. У дорослому житті потрібна якраз здатність розуміти та думати, тому будь-яку вимогу дитині треба пояснювати.

Раніше "Телеграф" розповідав, про яку їжу мріяли діти в СРСР. Продукти, які зараз є у кожному магазині, тоді були в дефіциті, тому більшості дітей доводилося ласувати ними дуже рідко.