Корсунська трагедія – випробування суспільства на зрілість

27 січня в с.Нехворощ на Черкащині трагічно загинуло 5 учасників бойових дій, серед яких четверо поліцейських: Сергій Сафронов, Олександр Флорінський, Денис Половинка та Володимир Бойко, — а також ветеран АТО-ООС та повномасштабної війни Сергій Русінов, який і відкрив вогонь по правохоронцям, вбивши чоториьох і поранивши пʼятого (Олександра Шпака). Ветерана Сергія Русінова підозрювали у підпалі авто депутата місцевої ради Сергія Старожука та інкримінували йому спробу вбивства. Дізнавшись про виїзд оперативної групи, Сергій Русінов вдягнув бронежилет та з засідки розстріляв групу поліцейських. У ході перестрілки, сам ветеран був ліквідований двома іншими поліцейськими, які залишились живими.

Розстріляні поліцейські були також учасниками бойових дій, один із них навіть служив з Русіновим в одному підрозділі.

Четверо загиблих поліцейських були поховані з почестями 29 січня. Тіло загиблого ветерана Сергія Русінова тривалий час не повертали родині у звʼязку з проведенням експертизи.

Завищене почуття справедливості – головна риса українського ветерана

Стартовим пострілом до всієї хвилі подій став пост колишнього секретаря Черкаської міської ради, а нині військовослужбовця Ярослава Нищика. Він виклав своє бачення ситуації, звинувативши поліцію у виконанні політичного замовлення, захисті інтересів проросійського депутата Сергія Старожука, що призвело до неадекватно жорсткого звинувачення на адресу Русінова – підпал авто депутата інкримінували як спробу вбивства.

Цей пост отримав тисячі лайків та перепостів інших ветеранів, військовослужбовців, волонтерів, більшість з яких навіть не знали Русінова та не чули про його конфлікт із депутатом Сторожуком. Головні тези цих всіх дописів: "бєспрєдєл мєнтів", "політичне замовлення", "мєнтовська криша дерибану землі депутатами" тощо…

Стихійний ветеранський двіж починав набувати ознак організації. Одразу зʼявились окремі ветеранські організації Черкащини, які ініціювали хвилю протесту, що завершилась формування автоколони та мітингом під стінами ГУНП та ОВА. При цьому гасла перших заходів були більш-менш зрозумілі – "хто відповість за вбивство поліцейських та ветерана". Тобто учасники протестів хотіли отримати правдиву інформацію про події, визначити роль кожного з учасників, зʼясувати першопричину конфлікту та позицію правоохоронців.

У цей же час в інформаційному просторі зʼявляється більш повна інформація, очевидно від самих правоохоронців, які почали викладати деталі. Виявляється, Сергій Русінов завчасно отримав інформацію про можливий приїзд оперативної групи та підготувався до нього. Облаштував місце засідки, вдягнув бронежилет та скористався автоматичною зброєю. Більше того, за результатами аналізу бодікамер та даних експертизи, ветеран поранивши із засідки поліцейських здійснив контрольні добиваючі постріли. Пожалів лише одного – дільничого поліцейського, з яким у нього були товариські стосунки. Проте і він зараз перебуває у складному становищі. Двоє інших поліцейських, яких він не встиг поцілити, здійснили постріли на враження.

З відповідними заявами виступили також очевидці та родичі вбитих поліцейських, які також мають статус УБД, є ветеранами чи продовжують військову службу.

Поява цієї інформації, не тільки не збиває градус протистояння, але і переводить його у неконтрольований режим. Оскільки протести набули надзвичайного емоційного забарвлення, а от для раціонального пояснення вже не вистачало аргументів.

Хто винен, що робити

У вівторок 3 лютого Начальник Черкаської ОВА, вирішив виступити арбітром між ветеранськими організаціями та представниками МВС, ініціював проведення Консультативної ветеранської ради у розширеному форматі. На порядку денному ради було лише одне питання – наслідки та висновки з Корсунської трагедії.

Представники ветеранських організацій висунули 3 вимоги: об'єктивне розслідування, повернення тіла загиблого Сергія Русінова для достойного поховання, відставка керівника ГУНП полковника Гудими.

Напередодні засідання Консультативної ради ще 2 лютого керівник ГУНП Олег Гудима тимчасово призупинив виконання обовʼязків на період розслідування. За інсайдерською інформацією полковник Гудима вже не повернеться на цю посаду. Разом із ним очевидно підуть і члени його команди, які розцінюють зняття з посади як прояв несправедливості, адже безпосередньої провини Гудими в ситуації немає.

Тіло загиблого поліція готова повертати родині. Але разом з тим, син Сергія Русінова заявив про бажання проведення повторної експертизи загибелі. І ця експертиза буде проведена якнайшвидше. Формально всі очікування ветеранської спільноти виконано. Начальник Черкаської ОВА генерал Табурець зміг виступити арбітром подій, вислухавши ветеранів і стимулювавши поліцію до певних компромісних дій. Натомість залишається ще певний осад і декілька ключових запитань.

Перше, хто ж все таки винен у трагедії і загибелі пʼяти учасників бойових дій. Друге, яка роль в усьому цьому депутата від забороненої ОПЗЖ Сергія Сторожука.

Вивчаючи модель поведінки поліцейських під час операції, експерти приходять до висновку, що операція була спланована і реалізована вкрай непрофесійно. Звісно, ветеран Сергій Русінов має бойові навички та досвід, але враження одразу пʼяти правоохоронців – це як мінімум прояв недбалості.

Разом з тим, головне запитання – як взагалі дійшло до стрілянини. Чому оперативна група виїжджала на захоплення. Як зʼясувалось зі слів поліції, вони намагались долучити до переговорного процесу представників ветеранської спільноти. Вони просто не встигли долучитися до переговорів до початку стрільби.

Але це вже нюанси. Очевидно, що поліцейські якщо не спровокували стрільбу, то принаймні не зробили достатньо для того, щоби її уникнути. І да, статус УБД не дає нікому права на вбивство кого б то не було. Але кожна людина живе у соціумі, і соціум має реагувати адекватно на всі виклики. У випадку з Сергієм Русіновим не було вжито упереджувальних заходів. Крім того, керівництво поліції просто не змогло адекватно оцінити ризики та наслідки Корсунської трагедії. Діалог мав початися забагато раніше. І точно не варто було тримати мовчанку після загибелі поліцейських і ветеранів.

І тут є багато питань як до дій правоохоронців, до системи психологічної реабілітації ветеранів, а також до принципу "рівний-рівному" та ефективності взаємопідтримки ветеранів. Чому загибель ветерана викликає таку бурхливу реакцію, але її не має ДО ТОГО, як стається трагедія. Навіть той самий конфлікт Русінова зі Старожуком не отримав підтримки від десятків ветеранів, які приїхали під стіни ГУНП після його загибелі.

І останнє. В публічному доступі є всі відеозаписи виступів представників ветеранської спільноти. Одиниці з них знали Русінова особисто. Більшість із тих, хто виступав, діяли за принципом – "не читав, але засуджую".

Загибель пʼяти учасників бойових дій – це трагедія. Трагедія людська, трагедія державна. Але це не привід для політиків та політиканів використати її для власного просування. Подивіться, що відбувається зараз в інформаційному середовищі?! Поглиблюється розкол між учасниками бойових дій, між ветеранами і військовослужбовцями, між поліцією та ЗСУ. На фоні всього цього, піднімають голову всі проходимці, кому важливий розбрат в суспільстві. Вчора він відмазував від армії свого сина ухилянта, а сьогодні протестує проти поліцейського свавілля!

І останнє, головне. Просто подивіться як поширюється інформація про Корсунську трагедію, ким і якими каналами. Російські пабліки максимально включились в поширення цієї інформації. В українських соцмережах інформацію розкидують відверті боти, орієнтовані на підбурювання суспільства довкола будь-яких тем – короновірусу, дій ТЦК, електровідключень, мирних переговорів.

Як відомо — шукай кому вигідно!

Підсумовуючи. Корсунська трагедія – на жаль, перша ластівка майбутніх суспільних катаклізмів, повʼязаних із наслідками війни. Державним інституціям, суспільству в цілому потрібно готуватися до чогось подібного на масовому рівні. Потрібно не тільки діяти і реагувати швидше поліції, спільноті, але і активніше розвивати інституції. Але головне, потрібно памʼятати, що війна ще триває і зараз зовсім не час для зʼясовування ситуації. Проблеми потрібно завчасно діагностувати, інформувати про них та вирішувати, не доводячи до суспільного вибуху.