Україна — його єдина надія. Як білоруський доброволець опинився в руках режиму Лукашенка

Боєць Василь Веремейчик опинився за ґратами після служби в ЗСУ

Тиждень тому, 14 листопада 2024 року в Білорусь був екстрадований Василь Веремейчик — білоруський доброволець, який воював на боці України проти російської агресії. Наразі чоловікові, окрім можливого довічного ув'язнення, також загрожує смертна кара за участь у бойових діях на підтримку українських сил.

"Телеграф" дізнався про деталі гучної справи.

Пройшов бої на гарячих напрямках та врешті отримав заборону на в'їзд

Василь Веремейчик був одним з перших громадян Білорусі, який зі зброєю в руках захищав Україну у складі Полку Калиновського. Він отримав нагороду "Україна — понад усе!" за свою роль в операціях на фронті, де врятував понад 60 українських солдатів з оточення в Олександрівці, Миколаївської області, у квітні 2022 року. Однак пізніше покинув полк через конфлікт з командуванням.

— Це була дуже складна ситуація для нього. Після того, як він залишив Полк Калиновського, йому заборонили в'їзд в Україну, і він вирішив поїхати до родини за кордон [у Литву]. Однак йому було відмовлено в в'їзді й туди. В результаті, Василь опинився у В'єтнамі, — ділиться з "Телеграфом" Андрій Кушнеров, побратим Василя та доброволець, який воював разом з ним в Україні у Полку Калиновського. Зараз чоловік є солдатом в Окремому батальйоні "Вовки Да Вінчі".

Заборона для Веремейчика на в'їзд до ЄС була накладена через те, що Василь служив у білоруській армії на офіцерській посаді. А ось заборону на в'їзд в Україну йому наклала українська Служба безпеки.

— Це була офіційна заборона, штамп у паспорті, але без зазначення причин. У мене такої заборони немає, але в багатьох хлопців була. Там було багато внутрішніх конфліктів. Навіть цілими підрозділами поїхали з полку Калиновського. Деяким хлопцям вдалося скасувати заборону на повернення. Судячи з усього, ця заборона стосувалась і Василя, — розповідає Андрій Кушнеров.

За його словами, СБУ цю ситуацію не коментує. Дізнатися про причини такого вердикту спробували і журналісти "Телеграфу". Проте на момент публікації відповіді не отримано ні від речника СБУ Артема Дехтяренка, ані через офіційний запит.

Операція КДБ

Як стало відомо, Комітет державної безпеки Республіки Білорусь організував екстрадицію Василя через формальний інцидент — бійку. Однак за цією причиною приховувався значно глибший політичний мотив. Протягом лише однієї доби після затримання Василя у В’єтнамі його було екстрадовано до Мінська.

Це на думку Андрія Кушнерова, без сумнівів свідчить про бажання використовувати Василя як "пропагандистський трофей" перед січневими президентськими виборами в Білорусі.

— Абсолютно очевидно, що для Лукашенка це зручний момент. Окрім того, що вони можуть використовувати Василя як символ для своїх виборів, ситуація з його арештом ще більше підсилює їхню пропаганду щодо "боротьби з тероризмом" і "захисту національних інтересів", — зазначає колишній побратим Василя. — До слова, цей випадок може стати прецедентом для подальших переслідувань білоруських добровольців.

Для Лукашенка кожен доброволець — потенційний виклик його системі. Важливо відзначити, що 20 листопада в Білорусі був показаний пропагандистський фільм, у якому Василь "Пацук" Веремейчик примусово взяв участь. Всю біографію білоруського опозиціонера тамтешні спецслужби інтенсивно використовують у власних інтересах.

"Україна може внести Василя в список на обмін"

Сьогодні Василю Веремейчику загрожує смертна кара в Білорусі. Йому можуть призначити державного адвоката, однак у Білорусі такі захисники працюють на слідство, а не на захист обвинуваченого. А незалежних адвокатів у РБ майже не лишилося. Спробувати втрутитися може українська сторона.

— Перше, що потрібно зробити — внести Василя в список на обмін. Друге — попросити президента України обміняти його на недавно заарештованого Шевченка, який має зв'язки з Лукашенком. Третє, це звернутися до країн-партнерів, як США, Великої Британії, Німеччини, Франції, щоб вони допомогли у цьому процесі, — вважає білоруський опозиціонер Андрій Кушнеров.

Нагадаємо, у 2023 році вже був випадок, коли одного з добровольців, громадянина Німеччини Ріко Крігера, було арештовано в Білорусі та засуджено до смертної кари через його зв’язки з Полком Калиновського.

Проте, завдяки дипломатичним зусиллям Німеччини, його вдалося повернути додому. На відміну від цього, Василь не має іншого громадянства, і тому, якщо його засудять до смертної кари, Україна стане його єдиною надією.

— Я особисто знаю Василя як людину, яка не боїться боротися до кінця, але в його випадку потрібна наша підтримка. Його доля залежить від того, чи зможемо ми діяти швидко та ефективно. Часу на роздуми немає, — каже Андрій Кушнеров, наголошуючи на важливості міжнародної солідарності та підтримки України в цьому питанні.

До слова, посол з особливих доручень МЗС України Ігор Кизим у коментарі білоруським медіа офіційно заявив про неспроможність підтримати Веремейчика через його громадянство. Попри правову обґрунтованість його позиції, така заява може негативно позначитися на стосунках з білоруськими демократичними силами.

Що про цю ситуацію каже Полк імені Кастуся Калиновського?

Нагадаємо, полк імені Костуся Калиновського — білоруське формування в складі Збройних сил України, створене в березні 2022 року як батальйон для оборони України, зокрема міста Києва, від російської агресії під час війни 2022 року.

Відомо, що полк обізнаний про ситуацію з Василем Веремейчиком, але не бажає втручатися. Вони відмовляються від співпраці з ветеранами — це питання, яке існує вже давно.

У коментарі "Телеграфу" представники ПКК заявили, що не коментують справу Василя Веремейчика, адже мають офіційну позицію.

— Ми розуміємо складність ситуації і перебуваємо в контакті з усіма компетентними органами, які займаються цією справою. Будь-які інші заяви про Василя Веремейчика від імені Полку Калиновського не відображають нашу позицію і не відповідають дійсності, — написали вони у своєму каналі.

Легалізація білоруських добровольців та активістів в Україні проблемна

Насправді історія Василя є лише прикладом проблем, з якими стикаються білоруські добровольці в Україні. Після служби в ЗСУ багато з них не можуть повернутися додому через заборони на в’їзд. В Україні ж немає чіткої програми або правового механізму для того, щоб легалізувати їхній статус.

Часом, щоб зустрітися з родиною, їм доводиться виїжджати далеко поза Європу, іноді розривати контракт з ЗСУ, а потім знову стикатися з юридичними бар'єрами.

— Я бачив, як Василь намагався повернутися на фронт, щоб продовжити боротьбу, але в іншому підрозділі. Але без правильної правової підтримки це практично неможливо, — додає Андрій Кушнеров.

Оскільки Білорусь політично приєдналася до Росії, наразі кордони з цією країною зачинені. Попри це, для громадян Білорусі все ще відкриті пропускні пункти на кордоні України з іншими державами.

Для в'їзду в Україну важливо мати чітке обґрунтування мети поїздки. Якщо у людини відсутні відповідні паспортні документи, їй можуть відмовити в перетині кордону. Деякі громадяни Білорусі мають посвідку на тимчасове або постійне проживання в Україні. Це не гарантує автоматичний прохід через кордон, але все ж стає визначальним фактором для прикордонного контролю.