Сьогдні можемо тільки помріяти: чим ласували українці XVIII століття на Воздвиженському ярмарку

Традиційне свято Воздвиження перетворювалося на справжню торгівельну подію, що руйнує стереотипи про провінційність українських земель того часу

В Україні XVIII століття Воздвиження було не просто релігійною подією. На це свято припадав один із найбільших ярмарків Гетьманщини.

Він відбувався у Кролевці. Важливим чинником розвитку міста в цей період стало його віднесення до особливої категорії адміністративно-територіальних одиниць Гетьманщини — так званих "засеймських" сотень Ніжинського полку.

Історик розвінчав поширений міф про столичність міст Гетьманщини. Київ ніколи не був адміністративною столицею, проте був потужним духовним та освітнім центром. Гетьманські адміністративні центри були радше управлінськими осередками, аніж традиційними столицями.

Найбільші ярмарки традиційно проходили не в полкових містах, а в сотенних центрах – зокрема, у Кролевці та Ромнах. Останнє місто свого часу навіть було центром Лубенського полку.

Асортимент, що вражав уяву

Сучасного читача неодмінно здивував би перелік товарів, доступних на ярмарках XVIII століття. Уявіть собі:

• цукор з далеких Канарських островів;
• венеційське мило;
• єгипетські губки;
• австрійські сінокісні коси;
• середземноморські вина;
• кава з Леванту;
• китайський чай;
• англійське пиво;
• пояси з верблюжої шерсті;
• оливки, лимони та лимонний сік.

Єдина умова для такого розмаїття – наявність коштів. Дешевими такі задовалення точно не були

Екзотичні смаколики: рожкове дерево

Окрема цікавинка – плоди рожкового дерева, що потрапляли в Україну з Османської імперії, здебільшого з острова Крит. У митних документах їх реєстрували як "рожки кандійські".

Українці вживали їх як солодощі або як основу для напою, схожого на какао. Також додавали до кондитерських виробів. Сьогодні похідний продукт – порошок "кероб" – став популярним серед прихильників здорового харчування.

Раніше "Телеграф" розповідав, чи випікали хліб трипільці. Попри розвинене землеробство, вони мали суттєві технологічні обмеження у приготуванні їжі.