Чи вистачить у Путіна розуму прийняти повітряне перемир’я Зеленського і що буде у випадку відмови

"Одностороннє перемир'я": що стоїть за пропозицією Зеленського та чи можливий мораторій на удари по енергетиці

Президент України Володимир Зеленський заявив, що одностороннє припинення вогню у небі має відкрити шлях до справжньої дипломатії. Заява з’явилася невдовзі після чергової масованої атаки РФ — у ніч на 5 жовтня російські ракети й дрони знову били по українських об’єктах критичної інфраструктури. Москва фактично повернулася до тактики енергетичного терору, намагаючись виснажити систему постачання електроенергії та газу напередодні зими.

Та одночасно Росія сама відчуває на собі наслідки ударів українських далекобійних дронів і ракет. Атаки на НПЗ, нафтобази та заводи оборонної промисловості вже спричинили дефіцит пального, зростання цін і зриви поставок усередині РФ. Саме тому постає ключове питання: чи може Кремль дозволити собі відмову від "повітряного перемир’я", і яка зі сторін зазнає більших втрат у продовженні цієї "війни енергетик"? "Телеграф" спробував знайти відповіді на ці питання.

Україна без світла, Росія без пального

Міста на півночі та сході України знову переживають найтемніші сценарії зими 2022-2023 року. Славутич поступово відновлює електропостачання після блекауту, Чернігів щодня під ударами дронів, у Полтавській області знищено підприємства газовидобутку. У Харкові — втрачено дві ключові підстанції, і мер міста вже прогнозує "найскладнішу зиму за весь час війни".

"Стратегічна мета Росії – перемогти дух українців завданням ударів по енергетиці, цивільних, школах, садочках. Путін намагається знищити життєзабезпечення кожного регіону та області. Це його головна ідея", – в етері 24 каналу повідомив екскерівник Служби зовнішньої розвідки Микола Маломуж.

Політолог, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик в коментарі "Телеграфу" зазначив, що Україна залишається більш чутливою щодо ударів по критичній інфраструктурі. Адже ворог б’є по генеруючим та розподільчим системам. Проте, назвати українські атаки нерезультативними також не можна.

З початку серпня 2025 року Україна завдає ударів по великих нафтопереробних підприємствах всередині РФ – сукупний обсяг потужностей для виробництва бензину та дизельного пального знизився на 6% у серпні та ще на 18% у вересні. Саме тому Віталій Кулик вважає, що удари по НПЗ б’ють по енергетичній сфері Росії, і наслідки цих атак наздоганяють Москву вже у вигляді дефіциту пального.

"Це пов'язано не лише з експортом нафти і нафтопродуктів, а й з внутрішнім ринком Російської Федерації, що вже ми спостерігаємо у вигляді черг на бензоколонках і проблем з поставками", – пояснив він.

Логічно зазначити, що росіяни мають можливість завдавати ударів і по українським заправкам та базам, однак, як говорить Віталій Кулик, вони самі не бачать в цьому сенсу.

"Ми показали на початку великої війни, що диверсифікація — велика штука. Ми спокійно можемо підтягнути необхідну кількість пального із західних кордонів до центру, до споживача достатньо швидко і це не створить надмірного дефіциту прямого на відміну від Росії", – говорить експерт.

Водночас в Росії така схема не спрацює, оскільки система побудована інакшим чином. Простіше кажучи, гнати фури з бензином з Уралу до Москви – складно і не надто вигідно.

Економіст, керуючий партнер "Національної антикризової групи" Тарас Загородній натомість вважає, що саме Росія страждає від українських ударів більше.

"Росіяни зазнають більше втрат, бо вони під санкціями знаходяться, вони не можуть швидко це все відновлювати. За нами Європейський Союз, за нами Сполучені Штати Америки, є можливість довезти необхідне обладнання", – вважає він.

"Війна витривалості інфраструктур": хто має більше шансів на перемогу?

Говорячи про перспективи щодо продовження цих ударів, Тарас Загородній наголошує, що завданням України є обвал російського тилу – виграти війну без завдання максимальної шкоди на території РФ неможливо.

"Паливна криза тягне за собою економічну кризу. Економічна криза тягне за собою багато проблем, пов'язаних з конфліктами, які там будуть народжуватись. А удари по НПЗ тягнуть за собою не тільки відсутність надходжень до бюджету, це і падіння прибутку нафтових компаній, це і неможливість зберігати величезні обсяги нафти. Це означає, що доведеться консервувати свердловини, а їх потім неможливо відновити", – говорить експерт.

Віталій Кулик також звертає увагу на те, що українські удари приводять війну безпосередньо до російського споживача, який раніше за театром бойових дій та обстрілами українських міст спостерігав лише в екрані телевізора.

"Це вже певний виклик для як російської пропаганди, так і російської політичної системи, режиму, оскільки незадоволення починає трансформуватися. Тобто, раніше була така неусвідомлена агресія, яку намагалися перекинути на українців. Зараз це – неусвідомлена агресія і злість – спрямовується в бік чиновників. І це вже перший крок до певних політичних вимог", – вважає Кулик.

За його словами, росіяни все ще сподіваються, що зможуть "вимкнути" якісь міста чи окремі регіони. І дещо їм справді вдається: Шостка на Сумщині вже кілька днів поспіль залишається без світла та води, у Чернігівській області відключення електроенергії тривають по пів доби.

"Тобто це все, їхні удари, вони дійсно працюють. Але по них це також б'є. І якщо удари не співмірні по наслідках, вони все більше і більше відчутні", – підсумовує він.

Продовження ударів означає довгу "війну витривалості інфраструктур". Україна, попри власну чутливість до ударів по генерації та розподілу, має зовнішню підтримку і гнучку логістику пального; Росія — структурні вузькі місця (НПЗ, централізована логістика), що вже б’ють по внутрішньому ринку і політичній стабільності.

Що означає "одностороннє перемир’я" Зеленського

Політолог Євген Магда зазначає, що повітряне перемир’я, запропоноване українським президентом – один з елементів для того, щоби показати спроможність України виступити з ініціативою, яке приведе до скорочення бойових дій.

"Зрозуміло, що Україна намагається дотримуватись законів, правил ведення війни, але в будь-якому випадку, логіка того, що ми зможемо знищити всі російські НПЗ, вона, звісно, має право на життя", – зазначає експерт. На його думку, проблема все ж полягає в тому, що конкурувати на світовому ринку за купівлю бензину чи дизельного палива Україні буде складно – хоча б тому, що в Росії більше грошей.

У повідомленні Зеленського зазначається саме про "одностороннє перемир’я" у повітрі. Однак Голова ради резервістів Сухопутних сил ЗСУ Іван Тимочко вважає, що це не означає, що по Україні бити буде можна, а ми будемо сидіти, склавши руки.

"Президент вже обмовився, що "одностороннє перемир’я" лише за умови, якщо нам буде надано більше систем протиповітряної оборони, коли буде більше прикриття повітря наших союзників. І, окрім того, не забуваймо, що станом на сьогодні ми задекларували і маємо ряд ракет, якими ми можемо навіть на точкові якісь ворожі провокації зразу відповідати", – нагадує він.

Віталій Кулик наголошує на тому, що Зеленський запропонував режим тиші вже зараз, коли від американців надійшла необхідна допомога, в тому числі і ППО, і гарантовані поставки. Отже, очевидно, що зараз можна братися і за перемир'я. Самі росіяни, на його думку, ще будуть тягнути з якимось результатом щодо цих перемовин.

"Може ще тиждень-два вони потягнуть, щоб нанести якісь нам додаткові ураження, але потім щось мені підказує, що ми можемо стати свідками нового раунду переговорів. І саме навколо цих енергетичного мораторію буде крутитися вся історія", – підсумовує експерт.

Залишається невизначеним, що саме мається на увазі під "одностороннім припиненням вогню в небі". Йдеться про ініціативу України з очікуванням дзеркальної реакції Москви чи про пропозицію, за якої повітряні удари припиняються лише з одного боку, тоді як бойові дії на землі триватимуть?

Поки що офіційних роз’яснень із цього приводу не було. Але, як відзначають експерти, навіть сама поява такої пропозиції свідчить: Київ намагається не лише реагувати на дії Москви, а формувати власний порядок денний — одночасно демонструючи політичну суб’єктність і готовність до переговорів із позиції сили.

Від неба до землі: чи може "повітряна пауза" перерости у справжнє перемир'я?

Питання переходу від тимчасової "повітряної паузи" до усталеного перемир’я на землі — центральне для оцінки подальшої траєкторії конфлікту. Іван Тимочко констатує, що військова логіка Путіна змушує його триматися в бою, поки режим не опиниться в крайньому ризику:

Віталій Кулик також вважає, що перемир’я в небі необов’язково потягне за собою і перемир’я на землі, оскільки останнє обумовлене політичною волею – тобто, перехід до конкретних домовленостей.

"Коли кейс переходить в площину реалізації, коли вже є дата підписання, конфігурація протоколу про перемир'я, тоді, можливо, настане перемир'я на землі", – вказує він.

За його словами, вже існують думки про те, що наразі виникає сприятливе вікно можливостей для перемир’я на землі, а саме погодні умови – зима, що наближається, майбутні заморозки, сама інтенсивність бойових дій може бути знижена.

"Відповідно, доцільність активізації бойових дій в цей період може підштовхнути сторони до перемир'я на землі з елементами політичного кейсу, коли ми будемо готові будемо поговорити про лінії розмежування, про гарантії, про моделі тощо", – підсумовує експерт та говорить, що основною задачею України має залишатися опір росіянам та спонукання їх до перемир’я.

Керуючий партнер "Національної антикризової групи" Тарас Загородній вважає, що росіяни взагалі на жодне перемир’я не готові, і це добре відстежується в заявах політичного керівництва країни. Зокрема, сам Путін говорив, що ніякого перемир’я не буде, поки Україна не виведе війська з чотирьох областей та офіційно відмовиться від курсу до НАТО.

"Якщо буде повністю перемир'я – це означатиме, що вони наступати не зможуть. Вони ж не хочуть перемир'я, вони начебто обіцяють, що не будуть бити по енергетиці, але вони не обіцяють, що буде зупинка по фронту. Тому перспектив тут ніяких немає", – вважає він.

Отже: перспектива переростання "повітряного перемир’я" у справжнє перемир’я на землі сьогодні є обмеженою. Теоретично можливі сприятливі вікна, але для реального переходу потрібні або суттєве ослаблення російської військової спроможності, або політичне погодження комплексного пакета. Без одного з цих двох чинників повноцінне припинення наземних бойових дій навряд чи настане.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, що Росія звинуватила Україну в тому, що вона нібито взяла паузу у переговорах про завершення війни. У Кремлі водночас заявили, що не готують зустріч між Володимиром Путіним та Володимиром Зеленським.