Роботи на війні: репортаж зі школи, де готують операторів, що рятують життя

Візит до навчального центру 3-ї ОШБр показав, як готують операторів майбутнього

Осіння прохолода не заважає активності на тренувальному полігоні. Двоє чоловіків у теплих куртках уважно спостерігають за роботою наземного роботизованого комплексу, один з них тримає пульт дистанційного керування. Неподалік на ґрунтовій трасі, вкритій калюжами та грязюкою, важкий шестиколісний дрон долає складну перешкоду з поваленими березовими стовбурами.

Саме так виглядає буденність першої в Україні Школи наземних роботизованих комплексів, яку створила Третя окрема штурмова бригада. Сьогодні тут готують фахівців нової військової спеціальності — операторів НРК (наземних роботизованих комплексів), професії, якої ще два роки тому офіційно не існувало у штатному розписі Збройних Сил.

"Телеграф" побував на локації та на власні очі побачив, чому сюди стоїть черга.

Оператори НРК — найочікуваніша нова спеціальність у війську

"Усе почалося близько двох років тому і розвивалося дуже інтенсивно", — пояснює "Телеграфу" засновник Школи, командир взводу НРК 3-ї ОШБр Віктор Павлов, проводячи нас територією навчального центру. За його словами, спочатку просто навчали власні підрозділи, але коли до бригади почали приїжджати представники інших частин і навіть силових структур, стало зрозуміло: потрібна окрема школа.

Сьогодні тут навчаються не лише бійці ЗСУ, а й представники ГУР, Національної поліції, прикордонної служби та Нацгвардії. Понад 150 військових уже пройшли підготовку з моменту запуску повноцінного військового курсу кілька місяців тому.

Парадокс ситуації полягає в тому, що багато курсантів приходять на навчання ще до того, як у їхніх підрозділах з’являється штатна посада оператора НРК. "Посади операторів НРК у війську тільки формуються, тому потрібно навіть більше охочих", — зазначає Павлов.

Бійці свідомо готуються до майбутнього, розуміючи, що за кілька місяців ця спеціальність стане затребуваною, і вони вже будуть готові заступити на нову посаду.

Разом з новими посадами розвиваються і самі наземні роботизовані комплекси — новий клас техніки, яка бере на себе частину роботи, що раніше забирала життя.

Як розповідав "Телеграф" раніше, сьогодні у НРК є кілька ключових функцій: евакуація поранених під вогнем, доставка боєкомплекту, розвідка, виконання інженерних задач і навіть вогнева підтримка.

Від "пісочниці" до бойового стажування

Навчальна програма побудована за принципом від простого до складного. Спочатку курсанти опановують базові навички керування на невеликому полігоні — так званій "пісочниці", де тренують елементарні рухи: вперед-назад, вліво-вправо, подолання невеликих перешкод.

Потім настає черга теорії: будова дрона, принципи зв’язку, механіка, типи акумуляторів. Після теоретичної підготовки курсанти переходять до симуляторного класу, де відпрацьовують навички на тренажерах. Важливий етап — практична робота в гаражі, де майбутні оператори власноруч лагодять дрони, міняють деталі, натягують гусениці, змазують підшипники.

Фінальний етап — "варгеймінги" по всій території з виконанням реальних місій.

"Інструктор дає завдання, а учасники керують дроном дистанційно, не бачачи його перед собою", — описує процес Павлов. Така підготовка максимально наближена до бойових умов.

Проте і це ще не все. Після завершення двотижневого курсу найбільш мотивовані можуть пройти місячне стажування безпосередньо в бойовому підрозділі бригади. Там вони бачать реальну роботу: як облаштована майстерня, що саме потребує ремонту, як готують комплекс до виходу на завдання, як організовується пункт управління та планується місія.

"Повернувшись до своїх підрозділів після такого стажування, люди приходять уже не просто навченими, а зарядженими й упевненими. Вони розуміють процес від А до Я", — підкреслює командир.

Черга на сім місяців

Попит на навчання перевищує можливості школи. Середній час очікування для військового, який хоче потрапити на курс, становить близько семи місяців. "Наш головний виклик нині — підготувати ще більше інструкторів, щоб пришвидшити навчальний процес", — визнає Павлов.

Чому така черга? Це нова, перспективна й дуже затребувана спеціальність. Оператор може ефективно виконувати бойові завдання з мінімальним ризиком для власного життя — працюючи з укриття або з безпечної відстані близько 40 кілометрів. При цьому його робота рятує життя інших військових.

Крім того, це технічна і цікава професія. Хлопці й дівчата приходять сюди, бо люблять техніку, геймпади та симулятори. І виявляється, що саме ці вміння стають ключовими навичками сучасного бою.

Школа пропонує два формати навчання. Базовий п’ятиденний курс розрахований переважно на цивільних, хоча можуть приходити й військові. Поглиблений двотижневий курс — це вже серйозна підготовка військових, яка дає можливість служити на посаді оператора НРК.

Цивільні теж активно цікавляться навчанням. Частина просто прагне нового досвіду, інші свідомо готуються вступити до лав ЗСУ саме на посаду оператора. "Були випадки, коли цивільні пройшли навчання, підписали контракт і стали операторами або навіть інструкторами", — розповідає Павлов.

При цьому школа не займається примусовою мобілізацією. "Ми нікого не "бусифікуємо" тут", — жартома запевняє командир.

Якщо людина висловлює бажання вступити до лав бригади, їй пояснюють процес, знайомлять з підрозділом, визначають посаду. Вона має час спокійно підготуватися: закінчити сімейні справи, пройти медичну перевірку. І лише коли настає час — їде в навчальний центр.

Рекрутинг і освіта в одному

Одна з особливостей школи — постійне оновлення навчальної програми. Наприкінці кожного курсу проводиться AAR (after-action review) — аналіз проведених дій, коли збирають відгуки курсантів. Це дає змогу зрозуміти, що сподобалося, а що можна вдосконалити.

"Наш навчальний матеріал живий і постійно "дихає"", — каже Павлов.

Щомісяця у школі проходить спеціальний тиждень, під час якого команда вдосконалює навчальні матеріали, ремонтує дрони, їде до виробників, проводить навчання для інструкторів, виїжджає до бойових підрозділів для обміну досвідом. Усе це інтегрується у матеріали, щоб вони залишалися актуальними.

Попри важливість спеціальності, держава не виплачує військовим додаткову винагороду за навички оператора НРК. Натомість існує система е-балів за виконання завдань з роботизованими комплексами. Потім їх можна обміняти на озброєння та техніку для свого підрозділу.

Молоді люди 18-24 років можуть пройти навчання, підписати контракт і отримати стандартний мотиваційний пакет, який передбачає законодавство для новопризваних. Після навчання їх приймають у підрозділи НРК — такі фахівці зараз дуже потрібні.

Загалом школа НРК виконує подвійну функцію. "Це частина рекрутингу — ми збираємо людей і готуємо їх для підрозділів. Одночасно школа виконує освітню функцію", — пояснює Віктор Павлов.

Така модель виявилася ефективною. До навчання долучаються представники різних силових структур з різних регіонів України, але всіх об’єднує одне — бажання опанувати технологію майбутнього.

Залишаючи територію школи, спостерігаємо, як черговий робот долає тренувальну трасу. Його оператор, можливо вже зовсім скоро зможе застосувати ці навички у наступних операціях ЗСУ..