Був одним з найкращих, а став банкрутом в окупації: трагічна історія унікального заводу, який втратила Україна

1929 рік. У маленькому містечку біля станції Юр'ївка запускають перші коксові батареї нового заводу. Палахкотять печі, ллється розпечений метал, а робітники з усієї України їдуть сюди за кращим життям. Так народжувався один з найбільших коксохімічних гігантів Донбасу — підприємство, яке майже століття годувало металургійні комбінати по всій країні.

"Телеграф" розповідає про історію Алчевського коксохімічного заводу — від перших печей 1920-х до унікальної технології, єдиної в Україні, від розквіту радянських часів до окупації, банкрутства та судових баталій з Росією на мільйони доларів.

Колись Алчевський коксохім був одним з трьох найбільших виробників коксу в Україні та мав унікальну технологію

Алчевський коксохімічний завод – це підприємство в Луганській області, яке забезпечувало потреби сусіднього Алчевського металургійного комбінату в коксі. До окупації воно входило до трійки найбільших виробників коксу в країні.

Перша черга виробництва була введена в дію у 1929 році. Тоді в його складі працювали чотири коксові батареї з основними виробничими цехами. За час роботи підприємство тричі розширювалося. До 1962 року завод мав уже 12 коксових батарей з виробничою потужністю 4950 тисяч тонн коксу на рік.

У 1993 році тут запустили унікальну коксову батарею 9-біс з ліцензійною технологією коксування трамбованої вугільної шихти (спеціально підготовлена суміш кам'яного вугілля різних марок і властивостей, змішаних у певних пропорціях для коксування). Її проєктна потужність становила 1 мільйон тонн валового коксу. До окупації ця батарея з передовою технологією залишалася єдиною в Україні.

У 2005 році завод виробив 2629900 тонн коксу, що дало йому третє місце серед українських виробників з часткою 13,9 відсотка. До 2011 року обсяг виробництва зріс до 3021 тисячі тонн. Крім доменного коксу, тут випускали коксовий горішок, кам'яновугільну смолу, сирий бензол, технічну сірчану кислоту, сульфат амонію та очищений коксовий газ.

Майже 95 відсотків акцій заводу належало корпорації "Індустріальний союз Донбасу". Підприємство експортувало свою продукцію – у першому півріччі 2001 року обсяг експорту склав 15,7 мільйона гривень.

Що сталося після окупації Алчевська та як завод втратив все

Після захоплення Алчевська у 2014 році завод припинив нормальне функціонування. Окупанти знищили важливі документи, які підтверджували фінансові вимоги підприємства до контрагентів, зокрема до ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат". Це унеможливило стягнення боргів і завдало величезних збитків.

Бойовики "націоналізували" коксохімічний завод, який входив до складу металургійного комбінату. З 1 грудня 2017 року підприємство увійшло до складу так званої "філії №12 ЗАТ "Зовнішторгсервіс".

Вже у лютому 2019 року з'явилася інформація, що на заводі готують до консервації виробничі потужності. Робітники повідомляли, що коксохім зупинив видачу коксу через відсутність вугілля на складі. Крім того, на підприємстві не було вільних вагонів для відвантаження продукції, оскільки доменні печі працювали на тихому ходу.

З 2021 року окупований завод перебуває під управлінням компанії "ЮГМК" (Південний гірничо-металургійний комплекс), пов'язаної з російським бізнесменом Євгеном Юрченком. Підприємство продовжує працювати, але в режимі, підпорядкованому військовим потребам РФ. У 2024-2025 роках повідомлялося, що Алчевський металургійний комбінат використовується для виготовлення корпусів снарядів та листової сталі для броні російських танків.

Як завод став банкрутом

У 2021 році Господарський суд Луганської області визнав ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру.

Це вже друге судове рішення про стягнення з Росії шкоди, завданої заводу. 12 лютого 2024 року завдяки роботі тієї ж юридичної фірми Господарський суд Луганської області ухвалив рішення про стягнення з РФ 292 мільйони доларів збитків, завданих підприємству внаслідок російської агресії.

Спочатку Господарський суд Луганської області відмовив у задоволенні нового позову про компенсацію за знищені документи. Але 5 лютого 2025 року Східний апеляційний господарський суд скасував це рішення та зобов'язав Російську Федерацію виплатити понад 927,5 мільйона гривень компенсації за знищення критично важливої документації підприємства.

Що чекає на завод після деокупації та чи можливе його відновлення

У грудні 2025 року Генштаб ЗСУ офіційно підтвердив успішний удар по промисловій зоні в Алчевську. На території металургійного комбінату та коксохіму виникла масштабна пожежа. Точний рівень пошкоджень обладнання на початок 2026 року невідомі.

Алчевський коксохім входить до переліку п'яти великих коксохімічних заводів, які Україна втратила через окупацію. Навіть у разі деокупації швидке відновлення виробництва буде майже неможливим.

Причин кілька. Обладнання експлуатується на виснаження без належної модернізації. Підприємство отримало пошкодження від обстрілів та пожеж. Крім того, коксохімічне виробництво є надзвичайно небезпечним, і тривала нестабільна робота агрегатів загрожує техногенними катастрофами.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" розповідав про долю іншого окупованого підприємства Донбасу — Луганського тепловозобудівного заводу. Його також розграбували і знищили.