Національний бренд під загрозою: чому РФ витісняє український топ-продукт зі світових ринків

Голова Міжнародної асоціації гречки розповів, чому Україна не може повноцінно конкурувати на ринку ЄС

Українська гречка могла б стати таким самим упізнаваним брендом країни, як італійська піца чи французьке шампанське. Однак застарілі технології вирощування та використання Раундапу (системного гербіциду суцільної дії, призначеного для повного знищення майже всіх видів зелених рослин і бур'янів, — ред.) перед жнивами заважають українським виробникам успішно конкурувати на світових ринках. Тим часом Росія продовжує нарощувати експорт.

Чому українські виробники використовують Раундап, як це впливає на експорт і що потрібно зробити, аби повернути втрачені ринки, "Телеграф" запитав у виконавчого директора Міжнародної асоціації гречки Сергія Громового.

"Росія фактично перехопила наш експортний потенціал"

— Чому Україна, яку традиційно вважають "гречаною" країною, сьогодні програє Росії на експортних ринках?

— Уся ситуація в гречаній галузі взаємопов’язана. Щоб відродити її, Україні потрібно виходити на експорт. Але наш експортний потенціал блокується, зокрема, через якість сировини та застосування Раундапу для підсушування гречки перед збиранням.

У Росії гречку також обробляють Раундапом, але, за нашою інформацією, меншою мірою. Посіви там розташовані на величезній території — від Краснодарського краю до кордону з Китаєм. Для експорту вони можуть обирати чистіші зони, де такі препарати не застосовувалися, і формувати з цієї продукції окремі партії.

В Україні обсяги значно менші. Це не мільйон тонн, а приблизно 80 тисяч тонн. Тому нам набагато складніше відокремити чисту сировину та сформувати достатньо велику однорідну партію для експорту.

"Частині виробників простіше купити два літри Раундапу, ніж шукати спецтехніку"

— Навіщо перед збиранням гречку обробляють Раундапом?

— Це не нова практика і не нововведення цього року. Вона існує вже давно.

Перед збиранням урожаю гречку обробляють препаратами для десикації — штучного підсушування рослин. Так роблять не лише з гречкою, а й з іншими культурами. Рослина підсушується, її стебла стають сухими, після чого врожай легше обмолотити.

Сире бадилля погано молотиться, тому для збирання рослина має бути сухою. Раніше гречку збирали так званим роздільним способом. Спочатку її скошували у валки. Валок певний час лежав у полі та підсихав природним шляхом. Потім ішов комбайн і обмолочував уже підсушену гречку.

Особливо це стосується дрібних фермерів і одноосібників. Вони часто не мають можливості придбати або орендувати необхідну техніку. Для них простіше купити умовні два літри Раундапу, обробити посіви, висушити їх і швидко зібрати врожай.

"Гречка може рости й цвісти практично до морозів"

— Чому саме гречку складно збирати без попереднього підсушування?

— Особливість гречки полягає в тому, що вона не має чіткого фізіологічного завершення вегетації.

Наприклад, під час спеки рослина ніби завмирає або починає всихати. Але проходить дощ — і вона знову оживає, продовжує рости, вегетувати та цвісти. Фактично гречка може розвиватися до морозів.

Саме тому правильним вважається роздільний спосіб збирання: спочатку скосити гречку у валки, дати їй висохнути, а потім обмолотити. Але через відсутність технічних можливостей або небажання шукати спеціальні жатки частина виробників обирає хімічне підсушування.

"Україна не може сформувати велику партію чистої гречки"

— Як використання Раундапу впливає на можливість експортувати українську гречку?

— Потенційні покупці перевіряють продукцію на залишки пестицидів. Якщо у нас дозволена практика обробки гречки Раундапом, закордонний партнер розуміє, що в сировині теоретично можуть бути його залишки.

Через це виникає проблема з усім українським експортом. Не можна просто заявити, що одна партія точно чиста, якщо вона сформована з продукції багатьох дрібних виробників і кожну поставку потрібно окремо перевіряти.

Лабораторний аналіз на залишки гліфосату коштує дорого. Водночас партії, які постачають дрібні фермери, дуже маленькі — часто дві-три тонни. Перевіряти кожну таку партію окремо дорого, а сформувати велику партію гарантовано чистої гречки складно.

"Переробники не можуть конкурувати через якість сировини"

— Чи самі українські переробники зацікавлені у забороні такої практики?

— Так. Під час останнього Аграрного тижня представники двох підприємств — Хмельницького та Житомирського заводів — звернулися до нашої асоціації з проханням долучитися до цієї роботи та домагатися заборони.

Житомирський завод, зокрема, просив нас активніше зайнятися питанням заборони. Проблема для таких підприємств полягає не лише у вартості самої гречки. Їм дорого обходиться контроль її якості.

Коли надходять невеликі партії по дві-три тонни, провести аналіз кожної з них, а потім сформувати велику чисту експортну партію надзвичайно складно.

"Асоціація ініціює законодавчу заборону"

— Що саме пропонує Міжнародна асоціація гречки?

— Ми ініціюємо законодавчу заборону використання гліфосату для десикації гречки.

Від асоціації вже подали відповідні матеріали до уряду. Це питання обговорювалося ще тоді, коли аграрним напрямом у Міністерстві економіки займався Тарас Висоцький. При міністерстві працює майданчик для взаємодії з галузевими асоціаціями. Ми подаємо свої запитання та пропозиції, а на їхній основі готуються урядові рішення.

Я переконаний, що відповідне рішення буде ухвалено. Питання лише в тому, коли саме це станеться.

"Україна могла б зробити гречку своїм національним брендом"

— Яким може бути місце української гречки на світовому ринку?

— Україна повинна виходити у світ не лише з тим, із чим нас асоціюють під час війни. Ми маємо запропонувати світові й мирний, якісний, упізнаваний продукт.

Гречка могла б стати таким продуктом. Франція відома шампанським, Італія — піцою, Японія — суші. Україна могла б презентувати світові гречку як власний якісний і корисний продукт.

Ми могли б запропонувати її світові та сформувати впізнаваність України через цей продукт. Але поки що не можемо повноцінно це зробити, тому що самі собі нашкодили через короткострокову економію та недалекоглядність.

Продукт, який сам по собі є дієтичним і цінним, через неправильну технологію вирощування та збирання втрачає частину своєї репутації й експортного потенціалу.

"Цього року гречка може бути дорогою"

— Чого очікувати від цьогорічного врожаю та цін?

— Хотілося б, щоб уже цього року виробники не обробляли врожай Раундапом. Він і без того буде невеликим.

Саме за таких умов особливо важливо не допустити, щоб частину невеликого врожаю переробники не змогли прийняти або використати для формування експортних партій через питання до якості сировини.

"Виварити залишки препарату не можна"

— Чи можна прибрати можливі залишки препарату під час приготування крупи?

— Ні, просто виварити їх не можна. Вони можуть залишатися в продукції досить довго.

Але я не хотів би, щоб через обговорення цієї теми серед населення виникла паніка і люди взагалі перестали купувати та їсти українську гречку. Не вся вона вирощується із застосуванням Раундапу.

Тому акцент потрібно робити не на залякуванні споживачів, а на відповідальності виробників, контролі якості та необхідності змінити технологію збирання.

Для об’єктивної оцінки потрібно провести окремі дослідження: перевірити продукцію різних виробників, визначити, у якій частині партій є залишки гліфосату, та зрозуміти реальний масштаб проблеми.

Україна має всі можливості для відновлення галузі. Але для цього потрібно відмовитися від короткострокової економії, змінити технології та почати працювати за правилами ринків, на які ми хочемо вийти.