Зачинили двері й не випускають з ТЦК: адвокат пояснив, коли це незаконно

Примусове перебування в ТЦК може призвести до скасування наказу про призов

Чоловіка зупиняють на вулиці, вручають повістку і пропонують "просто проїхати" до ТЦК. За кілька годин двері кабінету зачинені, а додому його не відпускають.

Про правові межі між законним затриманням і фактичним утриманням людини у приміщенні ТЦК "Телеграф" розпитав адвоката. З'ясувалося, за яких ознак таке "запрошення на розмову" перетворюється на незаконне позбавлення волі.

Повістка — так, силою — ні: що насправді дозволено ТЦК

В Україні існує чітке розмежування повноважень, про яке мало хто знає. Співробітники ТЦК та СП мають право лише перевіряти документи, звіряти облікові дані й вручати повістки.

Це право закріплене пунктом 49 постанови Кабінету Міністрів №1487 від 30 грудня 2022 року. Кореспондуюча норма, пункт 25 того ж документа, зобов'язує чоловіків від я18 до 60 років мати при собі військово-обліковий документ і пред'являти його на вимогу представника ТЦК, поліцейського чи прикордонника.

Фізичний примус, блокування пересування чи доправлення людини до приміщення центру не входять до їхніх повноважень. Адміністративне затримання та примусове доставлення особи — виключна компетенція Національної поліції. Стаття 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення містить повний перелік органів, яким закон дозволяє затримувати громадян, і представників ТЦК серед них немає.

"Повноваження проводити адміністративне затримання та примусово доправляти громадянина до ТЦК мають виключно працівники Національної поліції", — зазначає в ексклюзивному коментарі "Телеграфу" Ярослав Малік, адвокат GRACERS. За його словами, військовослужбовці та працівники ТЦК та СП, які здійснюють оповіщення військовозобов'язаних, такого права не мають.

Дірка в законі

У законодавстві є прогалина. Кодекс про адміністративні правопорушення дозволяє доставляти людину до ТЦК лише для одного — складення протоколу, і тільки тоді, коли скласти його на місці неможливо.

Натомість пункт 49 постанови №1487 дозволяє доправляти особу ще й тоді, коли вона відмовляється отримати повістку. Ці дві норми прямо суперечать одна одній.

На думку Ярослава Маліка, тут спрацьовує проста ієрархія: закон завжди сильніший за постанову уряду.

Важливо зазначити, що це його юридична позиція, а не остаточне роз'яснення Верховного Суду чи законодавця. Але сам факт розбіжності між документами, наголошує юрист, не розширює повноважень ТЦК понад те, що дозволяє закон.

Затримувати можуть, але у трьох випадках

Затримання військовозобов'язаного — не свавільна дія, а процедура з чітко визначеними підставами. Законними вони є лише за статтями 210 і 210-1 КУпАП — порушення правил військового обліку або ухилення від призову під час мобілізації.

Поліція може затримати особу лише за наявності однієї з трьох обставин:

1. є обґрунтована підозра у вчиненні адміністративного правопорушення;
2. під час перевірки виявлено відсутність військово-облікового чи іншого документа;
3. є інформація про перебування особи в розшуку.

Навіть за наявності однієї з цих підстав затримання допускається лише з однією метою — скласти протокол, і лише тоді, коли зробити це на місці неможливо. Так встановлює стаття 259 КУпАП.

Що обов'язково мають написати в протоколі

Про затримання складають протокол. У документі зазначають дату й місце складення, посаду та ПІБ особи, яка його склала, дані затриманого, а також час і мотиви затримання.

Протокол підписують посадова особа, яка його склала, і сам затриманий. Якщо затриманий відмовляється підписувати — в протоколі роблять відповідний запис.

Закон також гарантує затриманому конкретний набір прав. Людина має право знати причину свого затримання, ознайомитися зі своїми правами, залучити адвоката, надавати пояснення та оскаржити дії посадових осіб у суді.

Суд визнав: чоловіка мобілізували незаконно

Реальний приклад того, чим закінчується порушення процедури, — справа №160/6554/25. Апеляційний адміністративний суд скасував наказ про призов чоловіка, якого силою доставили невстановлені особи до ТЦК.

Кілька днів він перебував у приміщенні центру без жодних юридичних підстав. Далі його направили на військово-лікарську комісію, визнали придатним і одразу мобілізували.

Суд встановив цілий перелік порушень:

• відсутність законного затримання;
• недотримання строків і порядку оповіщення;
• неналежне оформлення документів;
• проведення ВЛК і призову на основі незаконного перебування особи в ТЦК.

Наказ про призов скасували. Військову частину зобов'язали звільнити чоловіка зі служби та виключити його зі списків особового складу.

Шість ознак, за якими "розмова" стає незаконним утриманням

Отже, як це може відбуватись: людину зупиняють, перевіряють документи, вручають повістку, а тоді пропонують "проїхати" до ТЦК. У приміщенні особу зачиняють у кабінеті під приводом "з'ясування обставин" або "очікування начальника". Протокол не складають, поліцію не викликають, рішення суду немає — але вийти людині не дають.

За словами Ярослава Маліка, про незаконне утримання свідчить одночасна наявність таких ознак:

1. немає протоколу адміністративного затримання;
2. не залучена поліція та немає рішення суду;
3. людині не пояснюють правові підстави перебування у приміщенні;
4. її фактично не випускають;
5. їй перешкоджають зв'язатися з родичами чи адвокатом;
6. їй перешкоджають доступу до медичної допомоги.

Таке утримання може тривати від кількох годин до цілої доби. Без протоколу чи фіксації часу прибуття довести факт незаконного затримання згодом стає значно складніше.

Окрема пастка — документи, які пропонують підписати на місці. Це можуть бути так звані добровільні заяви чи підтвердження, які потім тлумачать як згоду людини на певні дії.

Експрес-ВЛК: коли висновок можна оскаржити

Порушення трапляються і на етапі медичного огляду. Порядок проходження військово-лікарської комісії регламентує наказ Міністерства оборони №402 — він передбачає повноцінний огляд, аналізи та вивчення медичної документації.

Якщо висновок про придатність ухвалюють без реального обстеження — так званий "експрес-ВЛК" — це підстава для оскарження. Особливо тоді, коли скарги на здоров'я, наявні медичні документи чи прохання про додаткове обстеження комісія просто не зафіксувала.

72 години — і жодної хвилини понад це

Кримінальний процесуальний кодекс встановлює чітку межу: без ухвали слідчого судді чи суду людину можна затримати не більш ніж на 72 години. Це передбачає стаття 208 КПК. Окремо існує стаття 187 КПК — вона регулює затримання як тимчасовий запобіжний захід.

За час затримання особі або мають вручити повідомлення про підозру, або ухвалити рішення суду. Якщо цього не сталося, особу зобов'язані звільнити негайно.

Якщо ж працівники ТЦК тримають людину без участі поліції, без рішення суду і без протоколу, це вже виходить за межі адміністративної процедури.

Такі дії, пояснює адвокат, можуть підпадати одразу під три статті Кримінального кодексу: стаття 146 — незаконне позбавлення волі або викрадення людини, стаття 365 — перевищення влади або службових повноважень, стаття 371 — завідомо незаконні затримання, привід чи тримання під вартою.

Що робити, якщо двері зачинили й не випускають

Головне — зберігати спокій: паніка чи агресія можуть згодом обернутися проти самої людини. Далі юрист радить прямо запитати посадову особу: "Чи я затриманий? На якій правовій підставі?". Це фіксує момент, коли розмова перетворилась на фактичне обмеження свободи.

Наступні кроки:

• вимагати виклику поліції, якщо не випускають з приміщення;
• вимагати виклику адвоката — право на безоплатну правову допомогу гарантоване законом;
• повідомити родичів про ситуацію;
• фіксувати все на відео, аудіо чи фото — прізвища, посади, час подій;
• не підписувати жодних документів без пояснень;
• під час ВЛК вимагати письмової фіксації всіх скарг на стан здоров'я.

Після звільнення адвокат радить одразу звернутися до колеги по цеху, підготувати скаргу та подати заяву до прокуратури, Державного бюро розслідувань чи правозахисних організацій. Дії посадових осіб ТЦК також можна оскаржити в адміністративному суді.

Якщо незаконне утримання триває і права людини далі ігнорують, доступний ще один інструмент — звернення за статтею 206 Кримінального процесуального кодексу, яка регулює судовий контроль за незаконним триманням під вартою чи позбавленням волі іншим способом.