Примусове утримання в ТЦК: юристка назвала три випадки, коли це законно, а коли — кримінальна стаття

Людина йде до ТЦК тільки уточнити дані або оформити відстрочку, а звідти її вже не випускають, поки вона не пройде ВЛК. Адвокатка каже: у частині випадків це не просто некоректна поведінка працівників, а пряма ознака злочину.

Це з'ясував "Телеграф" разом з адвокаткою, заступницею голови військового комітету та військової юстиції Асоціації правників України Катериною Аніщенко. Вона детально розібрала, де проходить межа між законною вимогою пройти медогляд і незаконним обмеженням свободи.

Повістку вручити можуть, а тримати силою — ні

Прийшовши до ТЦК у власній справі, людина цілком може отримати направлення на ВЛК просто на місці. Це звичайна адміністративна дія, і відмовитися прийняти документ не вийде.

Крім того, після ухвалення Закону № 3633-IX від 11 квітня 2024 року категорію "обмежено придатний" скасували, тож для багатьох повторний огляд став обов'язковим незалежно від того, з якою метою людина прийшла до ТЦК.

А от примусово завести людину на медогляд просто зараз — це вже інша дія, і на неї в ТЦК повноважень немає.

Адвокатка звертає увагу на важливу деталь: сама наявність покарання за неявку не дає ТЦК права силою тримати людину, поки вона це покарання не "відпрацює".

Незаконне позбавлення волі: коли працівникам ТЦК загрожує кримінальна справа

Якщо людина відмовляється від медогляду, а її все одно не відпускають з приміщення, адвокатка кваліфікує це жорстко.

Стаття 29 Конституції прямо встановлює: позбавити людину свободи можна лише на підставах і в порядку, які визначені законом. Стаття 262 КУпАП містить вичерпний перелік органів, уповноважених на таке затримання, і ні ТЦК, ні Служби правопорядку серед них немає.

Вона додає, що це підтверджує і стаття 5 Європейської конвенції з прав людини, яка також містить закритий перелік підстав для затримання. За практикою Європейського суду з прав людини (справа "Кренга проти Румунії"), позбавленням свободи вважається навіть ситуація, коли жодного офіційного рішення не ухвалювали, але людина фактично не могла вийти з приміщення органу влади.

Тобто відсутність протоколу чи наказу ТЦК від відповідальності не рятує. За таких обставин, зазначає Катерина Аніщенко, у діях посадових осіб з'являються ознаки одразу двох статей Кримінального кодексу:

• стаття 146 — незаконне позбавлення волі;
• стаття 365 — перевищення влади військовою службовою особою.

Три ситуації, коли ТЦК має право обмежити свободу пересування

Попри жорсткість правил, повністю виключати обмеження свободи не можна — але лише у трьох чітко визначених випадках. Адвокатка перелічує їх так:

1. адміністративне затримання поліцією — за наявності протоколу і законних підстав, строком до трьох годин за статтею 263 КУпАП, і здійснює його саме поліція, а не ТЦК;
2. затримання за статтею 208 Кримінального процесуального кодексу — у разі підозри в кримінальному правопорушенні, з усіма процесуальними гарантіями і подальшим судовим контролем;
3. людина вже стала військовослужбовцем — тобто виданий наказ про зарахування до списків особового складу військової частини.

За словами Катерини Аніщенко, саме останній пункт — головний орієнтир у цьому питанні. Поки наказу про зарахування немає, перед працівниками ТЦК — цивільна особа з повним обсягом конституційних прав, а не "майже призваний".

Чи можна вимагати відпустити — і чим це загрожує

Людина, яка прийшла до ТЦК виключно за відстрочкою, має повне право наполягати на тому, щоб її відпустили. Це, за словами адвокатки, пряма реалізація статті 33 Конституції про свободу пересування.

Правильний спосіб — написати заяву на ім'я начальника ТЦК у двох примірниках. На ній обов'язково має стояти відмітка про прийняття: вхідний номер, дата, час. Якщо заяву відмовляються приймати, це теж варто фіксувати — відмова сама стає доказом.

Але Катерина Аніщенко застерігає: незаконність утримання й обов'язок пройти ВЛК — це два різні сюжети. Якщо повістку вручили належним чином, а людина демонстративно відмовляється її виконувати, вона створює собі ризик за статтею 336 КК, і попереднє порушення з боку ТЦК цей ризик не знімає.

Що робити, якщо не випускають: покрокова інструкція

Якщо ситуація вже склалася і людину фактично тримають у приміщенні ТЦК, важливо діяти послідовно — і насамперед фіксувати кожен крок.

Що радить фіксувати адвокатка:

• аудіозапис розмови — за її словами, це безпечніший варіант, ніж відео, оскільки щодо зйомки в приміщеннях ТЦК під час воєнного стану можливі обмеження, а спроба знімати часто лише загострює конфлікт;
• письмову заяву з точним часом прибуття і часом, коли людина заявила про намір вийти — саме цей проміжок стане предметом правової оцінки;
• прізвища, посади й номери жетонів присутніх працівників;
• повідомлення близьким або адвокату через месенджер, який автоматично фіксує час.

Куди звертатися, якщо утримання триває:

• зателефонувати на 102 і повідомити про незаконне позбавлення волі — навіть якщо наряд не вирішить питання на місці, факт виклику залишиться в системі;
• викликати адвоката — право на доступ до захисника гарантує Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
• подати заяву про кримінальне правопорушення за статтями 146 і 365 КК — розслідування щодо військових службових осіб веде Державне бюро розслідувань;
• звернутися до Офісу Військового омбудсмана, створеного відповідно до Закону № 4603-IX;
• подати скаргу до обласного ТЦК та Генерального штабу;
• звернутися до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини;
• подати адміністративний позов про визнання дій ТЦК протиправними за Кодексом адміністративного судочинства.

Останній пункт має значення не лише сам по собі, зазначає Катерина Аніщенко: рішення суду про протиправність дій ТЦК суттєво посилює позицію людини в усіх подальших спорах із цим органом.

Добровільний прихід чи примусове доставлення: чия позиція міцніша

На перший погляд може здатися, що людина, яку до ТЦК доставили примусово, захищена законом краще, ніж та, що прийшла сама. Насправді, каже адвокатка, обсяг прав однаковий — обидві залишаються цивільними особами з повним конституційним статусом.

Різниця — лише в процедурі. Доставлення поліцією обов'язково оформлюють документально, воно повинно мати законну підставу і відбуватися у можливо короткий строк за статтею 259 КУпАП. Після складення протоколу підстав тримати людину в ТЦК далі вже не залишається.

А ось щодо людини, яка прийшла добровільно, жодного процесуального оформлення взагалі не передбачено — ні протоколу, ні рішення, ні встановленого строку. Звідси парадокс, на який звертає увагу Катерина Аніщенко: становище такої людини захищене навіть краще, адже не існує жодного документа, який хоча б формально виправдовував би обмеження її свободи. Тому будь-яке перешкоджання виходу для неї — це нічим не забезпечений фактичний примус.