Втеча кадирівців з Суджі відкрила "страшну путінську таємницю" - Альфред Кох

Російський державний діяч Альфред Кох розповів, про що свідчить втеча кадировців із Суджі

Минуло два роки та сто шістдесят п’ять днів війни. Карти ISW мене сьогодні здивували. Але не тим, що вони знову показують російський наступ. Наступу (принаймні сьогодні) жодного вони, якраз, не показують. Але дивно, що вони не відобразили наступ ЗСУ в Курській обрості РФ!

І якщо вчора це ще можна було вважати епізодом, розвідкою боєм, диверсійним рейдом чи ще щось у цьому дусі, то сьогодні вже цілком зрозуміло, що це армійська операція, причому великого масштабу. Я не сильно розуміюся на всіх цих військових тонкощах і градаціях: тактичний рівень, оперативний, стратегічний. Але те, що ЗСУ за два неповні дні зайняли територію 350 кв. км і зайшли вглиб Росії на 15 км — це вже не випадковість і не самодіяльність місцевих командирів.

Принаймні аналогічний по розмаху наступ на Харківському напрямку, здійснений у травні цього року російською армією, який теж (досі!) просунувся вглиб лише на 10-15 км (до Вовчанська та Липців), негайно, від самого свого початку, знайшло своє відображення на картах ISW, буквально день у день.

Найменше я вірю в упередженість та заангажованість ISW. Швидше за все, це відображення загального подиву від несподіванки цієї операції. Як то кажуть — ніщо не віщувало.

Путін зібрав свій Радбез і безпорадно блеяв про провокацію української сторони. А російське МЗС, в особі Марії Захарової, лицемірно заявило, що "йдеться про черговий терористичний акт. Він, очевидно, спрямований проти мирного населення, проти цивільного населення".

Я думаю, що не один я, прочитавши про таку реакцію російської сторони, вибухнув здоровим сміхом. Ця реакція ясно показує, що для Кремля це виявилося абсолютним сюрпризом. Саме тому він виглядає так безглуздо і навіть смішно, нарікаючи на страждання мирних жителів та називаючи звичайну армійську операцію – терористичним актом.

Так і хочеться сказати: на себе подивися, виродок! Сам ти чим займаєшся? Втім, із Путіна, як із гусака вода. Йому хоч кіл на голові теши, йому все одно: він патологічно позбавлений рефлексії й не здатний критично поглянути на те, як він виглядає збоку.

Не краще виглядав і начальник Генштабу МО РФ Герасимов, який вранці відразу набрехав, що ЗСУ зупинено, коли вони потім весь день продовжували розвивати свій наступ.

Коротше. Я дуже задоволений. І дуже сподіваюся, що цей наступ продовжиться, і якщо не стане переломним моментом у всій війні, то хоча б покладено край тому цугцвангу, який склався на фронті за останній рік. Весю цю позиційну безвихідь треба було ламати. І ламати її можна лише нестандартними, асиметричними діями. Ось нарешті ЗСУ і продемонстрували те, що вони це вміють робити.

Я побоююся тільки того, що командування ЗСУ саме злякається свого успіху і тих перспектив, які він відкриває і віддасть перевагу просто закріпитися на цьому рубежі, виходячи з принципу "краще синиця в руках, ніж журавель в небі".

Вишенькою на торті є повідомлення про те, що кадировці при перших пострілах розбіглися як зайці. Їхній начальник Апті Алаудінов кинувся відразу це спростовувати, але проблема в тому, що про їхню ганебну втечу говорять у викладених у мережу відеороликах не українці, а місцеві жителі, російські громадяни.

І їхня втеча відкрила "страшну путінську таємницю" — у нього нічим закрити цю дірку. Усі війська – на фронті. Резервів, у всякому випадку, необхідного масштабу, немає. Повторюється сценарій минулорічного пригожинського рейду на Москву. З тією лише різницею, що цього разу силами Росгвардії наступаючих зупинити не вийде.

Втім, я знову розмріявся. Але все одно – гарно! Слава Україні!

Джерело: пост Коха у Facebook.