Зустріч Путіна з Віткоффом. Росія обрала три слабкі місця України - Олексій Копитько

Український експерт, аналітик і громадський діяч вважає, що човникова дипломатія буде доти, доки РФ матиме надію пробити якусь із уразливостей

Путін, Віткофф і посікунчики з питятками.

1.Ушаков: сторони точно не стали далі. Рубіо: є зрушення, але "ми все ще не там".

На попередньому місці роботи колеги навчили мене декільком модним абревіатурам. Найбільш милозвучна — ZOPA. Тобто зона можливої угоди. Завдання посередника/медіатора у переговорах – після фіксації розбіжностей виштовхнути дискутантів, що у клінчі, у цю зопу розробки взаємоприйнятних рішень. Що має на увазі зміну парадигми — з конфлікту (війни) на пошук компромісу.

Росія компроміс поки що шукати не хоче. Зопи технічно немає. Бо агресивний блеф Москви не змінює головного.

Українська армія нікуди не поділася. Українська держава нікуди не поділася. Переформатувати Україну чи підкорити її волі Росії не вдається. Ще десяток зруйнованих сіл, як і руїни Покровська/Вовчанська/Куп'янська під гіпотетичним російським контролем (якого немає) нічого не змінять.

Путін і його камарилья загнали ситуацію в глухий кут "з земельного питання". Тільки не щодо територій. А у контексті, про який говорила Голда Мейр: "Ми хочемо жити, вороги хочуть бачити нас мертвими". Поки в московських головах підхід не зміниться або вони не втратять надію його втілити, активна фаза війни продовжуватиметься до виснаження ресурсів. А ресурси (до весни точно) є.

2.Щоб досягти цілей, Росія явно окреслила якусь ієрархію вразливостей України. Вона приблизно така.

Найслабше місце – Європа. Це зброя та гроші.

Потім – тил, внутрішня ситуація загалом, зокрема. – (не) стійкість влади.

І лише потім – фронт.

Найближчі тижні-місяці пройдуть під знаком "примусу до миру" Європи. Як з допомогою відкритого залякування, і з допомогою розширення підпорогових заходів впливу. Плюс захитування української влади, щоб уповільнилися всі процеси, а військові та силовики причаїлися, намагаючись відчути, де реальний центр сили зараз і наступного ходу.

У сумі це негативно позначиться на фронті, що шукається РФ.

3. Путін де-факто сказав правду: він готовий атакувати, а Європа не готова витримати тиск. Тим більше у тій формі, яку запропонує Росія. Це не будуть танкові армади, до відображення яких досі готуються натовські генерали.

Європейці припустилися помилки. Коли Росія та США три тижні тому обрушилися на Україну, європейські лідери запанікували, що українці здригнуться і швидко погодяться на щось. Путін цей страх миттєво рахував. І тепер битиме в цю точку.

Завдання РФ – тягнути час, виключити нові санкції з боку США, заблокувати будь-які рішення щодо російських активів як мінімум до лютого та максимально обрушити програми європейської допомоги.

Нас чекає човникова дипломатія до посиніння, поки РФ матиме надію пробити якусь з уразливостей і/або поки що це не виб’є Трампа, якого підтискає час.

4. У результаті ми заходимо на чергове коло багаторазово описаної проблеми.

Допомоги з боку Європи вже недостатньо. Європа має прийняти ризики. Що політично складно.

А прямий конфлікт із РФ, який Москва готує – хіба це буде просто? Там не вдасться відкупитись.

Потрібно діяти на попередження, поки що можливо. Тільки не через словесні випади голови військового комітету НАТО, а через прикладні заходи.

НАТО може розвіяти домисли про свою смерть, випивши російський "тіньовий флот" (точніше сказати — "ігнорований") з Балтики. Тим більше, що Брюссель уже творив там різних військових місій.

Нафти в танкерах та резервуарах зараз повно. Різкі кроки не обрушать ринок, а Москву точно протверезять. Це добрий важіль, щоб створити зопу, забезпечивши мотиви для Китаю, за яким де-факто останнє слово (до Москви прибув з інспекцією товариш Ван І).

Дестабілізація пекінських сателітів у Кремлі може поставити під загрозу виконання кабальних договорів Путіна з КНР. Китай точно не чіплятиметься за Слов’янськ із Краматорськом. І може схвалити підморозок по ЛБС.

Усі інші сценарії таки чи інакше зводяться до отримання Росією українських ресурсів для подальшого терору Європи.

Джерело: Telegarm-канал Олексія Копитька.