Масово почнуть обвалюватися стелі? Чим загрожують прориви тепломереж у Києві

Про застарілість житлового фонду столиці говорять вже не перший рік

У Києві через прорив тепломережі на Подолі під’їзд одного з житлових будинків затопило гарячою водою. На оприлюднених у соцмережах відео видно, як окріп просочується крізь перекриття, а через сильний напір у під’їзді частково обвалилася стеля. Мешканці повідомляють, що заливання розпочалося ще вночі, а аварійні служби тривалий час не прибували на місце. Це – далеко не перший випадок, що стався у столиці, подібні ситуації були зафіксовані у багатьох будинках і на лівому березі столиці.

"Телеграф" розповість, які ризики для мешканців несе затоплення будинку окропом, чи може така аварія призвести до подальшого обвалення стель і перекриттів, чим небезпечна дія гарячої води на несучі конструкції та електромережі, а також скільки часу зазвичай потрібно на ліквідацію наслідків подібних проривів і відновлення будинку.

Що не так з Подолом

Подільський район Києва є одним із найстаріших у столиці, і саме вік забудови залишається одним із ключових факторів ризику для подібних аварій. Значна частина житлового фонду тут застаріла, так само як і інженерні мережі, які обслуговують будинки.

Про це ще навесні минулого року говорив заступник голови Подільської районної державної адміністрації Микола Дубовик. За його словами, зношеність житлових будинків і теплових, електричних та водопровідних мереж є головною системною проблемою району.

Він наголошував, що старі інженерні комунікації створюють особливі ризики саме в опалювальний період. Через перепади температур, підвищене навантаження на мережі та фізичне зношення трубопроводів аварії можуть призводити не лише до відключень тепла чи води, а й до небезпечних ситуацій у самих будинках.

Особливу небезпеку становлять прориви тепломереж у старих будівлях, де перекриття та несучі конструкції не розраховані на тривалий вплив високої температури й вологи. У таких випадках гаряча вода, що потрапляє в міжповерхові перекриття, може спричиняти руйнування стель, ослаблення конструкцій і загрозу подальших обвалів, особливо якщо аварію не ліквідують оперативно.

Чи можуть такі проблеми стати масовими

Ризики після проривів тепломереж напряму залежать від типу будинку та конструктивних рішень, які використовувалися під час його зведення. Ключовим фактором є матеріал перекриттів — саме він визначає, чи йдеться лише про неприємні наслідки затоплення, чи про потенційну загрозу для самої будівлі.

Виконавчий директор Асоціації "Енергоефективні міста України" Святослав Павлюк в коментарі "Телеграфу" пояснює, що в будинках із бетонними перекриттями окріп не створює критичних ризиків для несучих конструкцій, навіть якщо вода потрапляє всередину.

"Там перекриття бетонне, відповідно, вода може затекти, може почати цвісти, нічого радісного в цьому немає, але тим не менш, вона не розмиває бетон", — зазначив він.

За словами експерта, небезпечний сценарій можливий лише за тривалого впливу вологи, коли процеси намокання і замерзання повторюються багато разів.

Водночас окрему групу ризику, за його словами, становить стара забудова Подолу, де збереглися будинки з дерев’яними конструкціями, часто обкладені цеглою.

"Старе житло на Подолі – я бачив, є дерев’яні будинки, обкладені цеглою, триповерхові. І от там можуть початися проблеми, бо дерево і так вже погнило", — зазначив експерт.

Натомість для цегляних будинків із бетонними перекриттями наслідки таких аварій здебільшого обмежуються потребою в просушуванні, ремонті та відновленні внутрішніх елементів, але без загрози масштабного конструктивного руйнування.

"Там, де все-таки є цегляні будинки, бетонні перекриття – позаливає, буде неприємно, але це не несе великого ризику структурного руйнування конструкції. У будинків, які не мають бетонних перекриттів, можуть мати проблеми з цього приводу", — підсумував Павлюк.

Які будинки у Києві перебувають у зоні підвищеного ризику

Ці ризики не є поодинокими для окремих будинків і напряму пов’язані зі станом застарілого житлового фонду не лише Подолу, а й Києва загалом. В Україні досі експлуатується значна кількість житлових будівель, граничний строк служби яких уже завершився або добігає кінця. На це звертали увагу, зокрема, ініціатори законопроєкту №6458: за даними Державної служби статистики станом на 1 січня 2017 року, загальна площа застарілого житлового фонду в країні становила 4,33 млн квадратних метрів.

У Києві проблема має особливо масштабний характер. За даними Головного управління статистики столиці, наприкінці 2019 року житловий фонд міста налічував 63,5 млн квадратних метрів або понад 1,08 млн помешкань. Водночас близько семи тисяч будівель були зведені ще до 1919 року, тобто їм понад сто років. Загалом понад п’ять тисяч будинків у столиці офіційно віднесені до застарілого житлового фонду.

У межах міських програм цей фонд поділяють на кілька категорій, кожна з яких має власні ризики з погляду аварійності та стійкості до пошкоджень інженерних мереж. До першої групи належать будинки історичного типу, зведені до Першої світової війни. Частина з них має дерев’яні перекриття або змішані конструкції, що значно підвищує вразливість до затоплень, перепадів температур і тривалого впливу вологи.

Друга категорія — будинки барачного типу, переважно післявоєнної забудови. Вони часто проєктувалися як тимчасове житло, але досі використовуються, хоча їхні інженерні мережі та конструкції не відповідають сучасним вимогам безпеки.

Окрему групу становлять так звані "сталінки" — як рядові п’ятиповерхівки, так і будинки підвищеного класу, зокрема в центральних районах. Хоча частина з них має міцні цегляні стіни та бетонні перекриття, інженерні мережі в таких будинках часто зношені, а аварії на тепломережах можуть призводити до серйозних внутрішніх пошкоджень.

Четверта категорія — будинки першого періоду індустріального домобудування: "хрущовки", панельні та цегляні будинки. Вони масово зводилися у 1950–1960-х роках і нині становлять значну частину житлового фонду міста. Саме в таких будинках найчастіше фіксують проблеми з тепломережами, водопроводами та електрикою через вичерпаний ресурс систем.

За даними Департаменту містобудування та архітектури КМДА, площа застарілого житлового фонду у Києві становить близько 2,5 млн квадратних метрів. У цих будинках проживає понад 112 тисяч людей. Саме мешканці таких об’єктів перебувають у зоні підвищеного ризику під час аварій на тепломережах — особливо в районах зі щільною історичною забудовою

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, що після заяви голови Деснянської РДА Максима Бахматова про можливу появу в Києві вуличних туалетів із вигрібними ямами — за принципом "як у селі" — у разі зупинки каналізації тема викликала широкий резонанс. Посадовець пов’язав такі ризики з імовірним замерзанням труб через перебої з електропостачанням насосних станцій, а також із загальною вразливістю системи водовідведення в умовах морозів і обстрілів.