"Повстання штатів": коли вдалий кадр більше, ніж життя

Читать на русском
Автор
Новина оновлена 28 квітня 2024, 14:19

Фільм режисера Алекса Гарленда "Повстання штатів" від студії A24 другий тиждень поспіль очолює американський бокс-офіс. За другий вікенд прокату фільм заробив 11,1 млн доларів.

Сайт "Телеграф" переглянув фантастичну антиутопію про мужність репортерів на тлі Громадянської війни в Америці і дійшов висновку, що це – найінтригуючіший і найсуперечливіший фільм сезону. А ще на сьогоднішній день це – найдорожчий і найамбітніший проект "А24", головної позаголлівудської студії, яка останні 12 років фінансувала всі найпомітніші американські інди-фільми. Починаючи фантастичною комедією "Все, скрізь і одразу", яка минулого року зібрала чи не всі "Оскари" (сім статуеток в 11 номінаціях), і закінчуючи справжніми шедеврами сучасного кіно на кшталт "Щоденника пастиря" ветерана Нового Голлівуду Пола Шредера.

Сценарист та режисер фільму – британець Алекс Гарленд, автор роману "Пляж", який став абсолютним бестселером кінця 1990-х. Причому, як на прилавках книгарень, так і в кінотеатрах, прикрашених по всьому світу афішами з обличчям молодого Леонардо Ді Капріо. Природжений драматург та майстер діалогу, Гарленд здійснив заповітну мрію багатьох письменників, реалізувавшись у кіно як сценарист та режисер.

Накокаїненого президента-популіста зіграв комік Нік Офферман

Гарленд поставив кілька помітних фантастичних фільмів і серіалів ("Ex Machina", "Анігіляція", "Розробники"), перш ніж зняв свій головний шедевр — метафоричний хорор про одвічну боротьбу статей "Рід чоловічий" з Джессі Баклі та Рорі Кінніром, який виконав усі головні чоловічі ролі.

Про що цей фільм

А тепер – військовий роуд-муві "Громадянська війна", який, власне, розповідає про Громадянську війну в умовній, але цілком відомій Америці XXI століття. Коли частина штатів на заході країни повстає проти президента, який узурпував владу (у його ролі комік Нік Офферман, який цілком очікувано нагадує Дональда Трампа), і крізь кривавий хаос йде зі зброєю в руках на Вашингтон.

Ідея цього фільму, що називається, носилася в повітрі, починаючи з січневого штурму Капітолію 2021-го. Коли весь світ заворожено спостерігав у прямому ефірі найцікавіше на той момент шоу бородатих американських націоналістів у рогатих шоломах, які господарюють у кабінетах конгресменів, як на власному задньому дворі. Таке кіно могли б зняти політичні сатирики на кшталт Армандо Іануччі, але реальність виявилася набагато божевільнішою.

Власне, фільм Гарленда так само незатишно і трохи соромно дивитися. Поставлений у документальній манері іншої помітної антиутопії – "Дитя людського" Альфонса Куарона (де у сценах вуличних боїв, знятих великим Емманюелем Любецьки, бризки крові летіли прямо в об’єктив), фільм навряд чи сподобається українському глядачеві. Ми всі бачили щось подібне у своїх вікнах трохи більше двох років тому, коли російські війська стояли під Києвом, в Ірпені та Бучі, окупували Херсон.

Деякі гарячі ліберальні голови у соцмережах навіть назвали фільм Гардленда прокремлівським ІПСО, як завжди, переплутавши грішне із праведним. Росіяни "лише" перейменували стрічку в "Падіння імперії", що природно з точки зору путінської пропаганди.

І чому його так важливо не пропустити

Інший відомий комік, Джессі Племмонс грає націоналіста-радикала

Незважаючи на те, що фільм Гарленда не схожий на пафосні блокбастери на кшталт "Дня Незалежності", "Громадянська війна" продовжує збирати касу у світовому прокаті. Погодьтеся, непросто похрумтіти попкорном під кіно, в якому так просто і так неупереджено говориться про те, що відбувається з людьми в умовах хаосу громадянської війни, коли всі воюють проти всіх, і ніхто не дотримується ані Женевської конвенції, ані інших законів війни.

Адже коли закони перестають діяти, можна творити все, що завгодно. Як, власне, це робили російські окупаційні війська у Бучі під Києвом.

Саме тому фільм Гарленд запам’ятають надовго. Але є ще одна обставина, чому не можна пропустити "Громадянську війну" – це один із найчесніших фільмів про професію репортера. Його головні герої – група журналістів на чолі з однією із найкращих сучасних актрис Кірстен Данст, яка пробирається через охоплену вогнем країну до Вашингтона, щоб побачити, як повстанці увійдуть до Білого дому.

Загиблий під Пісками військовий фотокореспондент Сергій НІколаєв (1972-2015)

Я часто думав, що сказав би про цей фільм мій колишній колега по газеті "Сегодня" і добрий товариш Сергій НІколаєв, любитель сигар та американської музики рокабіллі. Він пройшов зі своєю камерою, здається, через усі гарячі точки світу, і зупинити його зміг лише уламок російської бомби під Пісками на Донбасі дев’ять років тому. Напевно, він би сказав, що так у реальному житті не буває: так не стріляють, так не поводяться під обстрілом, так не знімають. І він мав би рацію, звичайно.

Але коли ти бачиш, як героїня Данст притискає до себе камеру у перших сценах фільму – так хороші музиканти тримають у руках свій інструмент, або як у фіналі група репортерів веде озброєних повстанців у притулок президента, щоб зробити унікальні знімки історичного значення, то на хвилинку забуваєш про те, що журналістів в Україні, здається, ще більше, ніж кур’єрів доставки на вулицях української столиці. І починаєш пишатися своєю роботою.