"Без глазурі": що не так із сатирою на історію американського успіху

Сатира в епоху толерантності стала надто беззубою та очевидною

Одна з найбільш очікуваних прем’єр на Netflix провалилася – комедію колись славетного коміка Джеррі Сайнфелда "Без глазурі" (Unfrosted) подивилися лише 7 млн глядачів, що стало найгіршим прем’єрним стартом на стрімінговій платформі. Що не так із сатиричним байопіком бренду Pop-Tart, в якому знялося ціле сузір'я кінозірок, розбирався "Телеграф".

Винахідник популярних у США сухих сніданків Pop-Tart – печива з солодкою начинкою всередині, яке підігрівається за допомогою тостера, Вільям Пост помер 10 лютого 2024 року у віці 96 років. Багаторічний віце-президент компанії Keebler був втіленим уособленням "американської мрії": в 16 почав працювати в компанії прибиральником, а вже в 21 рік очолив одну з пекарень.

Історію бренду Pop-Tart втілив на екрані у вигляді комедійного байопіка 70-річний Джеррі Сайнфелд, зірка популярного в першій половині 90-х ситкому "Сайнфелд", який виступив режисером, одним із сценаристів, а також виконавцем головної ролі у фільмі "Без глазурі". Історії створення брендів самі по собі рідко стають успішними продуктами: "Хто вбив BlackBerry" та "Air: Великий стрибок" не мали особливого успіху у глядачів та критики. Не став винятком і фільм Сайнфелда.

Історія створення печенюшок Pop-Tart нагадує комедію в стилі популярного у 1980-ті роки тріо режисерів-комедіографів Джеррі Цукера, Девіда Цукера та Джима Абрахамса, які послідовно знімали пародії на жанрове кіно: поліцейського серіалу ("Поліцейський загін!", серія фільмів "Голий пістолет"), фільму-катастрофи ("Аероплан!"), шпигунського кіно ("Цілком таємно!") тощоі, з масою відомих цитат з фільмів, які стали предметом пародії. Фільм Сайнфелда нагадує пародію на все й одразу, і в результаті важко зрозуміти, що саме висміюють автори.

Як влучно підмітив один із персонажів фільму на ім'я Ель Цукро, "смішити людей дуже важко", і "Без глазурі" слушний тому доказ.

Як сатира на корпоративну культуру і суспільство споживання "Без глазурі" занадто беззубий. На відміну від фільмів Цукера-Цукера-Абрахамса, де розкуто жартували на теми гендеру, раси, ЛГБТ, людей з обмеженими можливостями, наркотиків, політики тощо, "Без глазурі" намагається нікого не образити. Сама історія бренду Pop-Tart, як зізнався сам Сайнфелд, була обрана тому, що всі дійові особи вже мертві і не зможуть пред'явити позов авторам фільму.

Сам підбір жартів і цитат здається рандомним, абсолютно не обігрує контекст. При цьому гумор фільму дуже простий: якщо в кадрі Хрущов – жартують про горілку, якщо Кеннеді — про Мерлін Монро. А якщо бунт, то автори обіграють штурм Капітолія. Так виглядає сатира в епоху толерантності.

З іншого боку, комедія, яка не надто замутнена інтелектом та сенсами – ідеальний варіант, щоб розслабитися ввечері в наш нелегкий час, сповнений стресами. До того ж у фільму є незаперечна перевага – кастинг.

У головних ролях зайняті відомі комедійні акторки Мелісса Маккарті ("Спіймай товстуху, якщо зможеш") і Емі Шумер ("Дівчина без комплексів"), а також цілком зоряний британець Г'ю Грант ("Джентльмени"). А в епізодах спостерігаємо вже ціле сузір'я: від зірки "Гри престолів" Пітера Дінклейджа та Джона Гемма з "Божевільних" у ролі, звісно ж, рекламного генія, до напівзабутого сучасними глядачами Крістіана Слейтера ("Справжнє кохання").

Але головне, що попри всі свої недоліки, саме такі фільми, як "Без глазурі", з роками стають "культовими", зростаючи армією відданих шанувальників.

Нагадаємо, раніше ми писали про три головні серіальні прем’єри травня : це "Татуювальник з Освенциму", "Ерік" та "Темна матерія".