Миттєвий кінець Всесвіту: найстрашніша теорія фізиків про Великий адронний колайдер

Читать на русском
Новина оновлена 19 листопада 2026, 09:18

У підземному кільці два пучки частинок розганяють назустріч один одному

Зіткнення космічних променів із матерією – аргумент проти того, що Великий адронний колайдер здатен запустити розпад вакууму. У природі давно відбуваються зіткнення, енергія яких перевищує досяжну на прискорювачі, а їхні наслідки не знищили Землю.

CERN пояснює, що у Великому адронному колайдері протони або іони розганяють майже до швидкості світла, перш ніж зіштовхнути їх. Прискорювач має 27-кілометрове кільце, а детектори реєструють частинки, що утворюються під час зіткнень.

Що означає розпад вакууму

У фізиці вакуум – це стан квантових полів із найнижчою доступною їм енергією. За гіпотезою хибного вакууму, наш Всесвіт перебуває у стійкому на вигляд стані, хоча для його полів існує інший стан із ще нижчою енергією. Це схоже на кульку, яка лежить у заглибині на схилі, хоча нижче є глибша западина.

За цим сценарієм перехід почався б із крихітної ділянки нового вакууму. Якби така "бульбашка" почала рости, її межа поширювалася б майже зі швидкістю світла, а за нею змінилися б властивості частинок і умови, за яких існує звична матерія. Слово "миттєвий" тут описує раптовість переходу в окремому місці: межі бульбашки все одно потрібен час, щоб подолати відстань.

Чому космічні промені – природна перевірка

Космічні промені – це потік високоенергетичних частинок, переважно протонів та атомних ядер. Коли така частинка влітає в земну атмосферу, вона може зіткнутися з атомним ядром і породити каскад вторинних частинок. Для перевірки гіпотези важливе саме перше зіткнення: воно дає природний аналог події, яку фізики відтворюють у прискорювачі.

Після удару по атомному ядру в атмосфері виникає каскад вторинних частинок Джерело: Згенеровано ШІ ("Телеграф")

Порівнювати треба енергію, доступну для утворення нових частинок, – енергію в системі центра мас. На колайдері пучки рухаються назустріч один одному, а в атмосфері швидка космічна частинка вдаряє по майже нерухомому ядру. Тому велика енергія космічної частинки сама по собі ще не робить удар потужнішим за зіткнення на колайдері. Однак у найенергійніших природних зіткненнях навіть за такого підрахунку енергія перевищує досяжну на прискорювачі.

Якби зіткнень за таких енергій було досить, щоб утворилася бульбашка нового вакууму, вона могла б виникнути в природі задовго до запуску колайдера. Бульбашка, що зародилася б у земній атмосфері й почала розширюватися, охопила б і поверхню планети. Саме тому тривала історія природних зіткнень свідчить проти сценарію, у якому поштовхом до розпаду вакууму стає експеримент CERN.

Як повідомляв "Телеграф", математична модель 1960 року вивела дату 13 листопада 2026 року як кінець світу, за умови збереження тодішньої тенденції зростання населення. Розрахунок демографів передбачав, що чисельність людей наближатиметься до нескінченності.