У космос полетіли, а в туалет ходили з лопухом: як туалетний папір з’явився в СРСР

Довгий час роль туалетного паперу виконувала звичайна газета

В цей час туалетний папір став невід’ємним предметом гігієни будь-якої людини, проте так було не завжди. Наприклад, у Радянському союзі популярність вона набула лише після 1969 року.

Варто розуміти, що СРСР виник на руїнах слабо розвиненої аграрної країни, де більшість людей жили в селах, а тому й не мали потреби користуватися туалетним папером через доступність води чи лопухів. Ті люди, які переїжджали до міст із сіл часто привозили з собою звички, а тому навіть у "цивілізації" попит на туалетний папір був не високим.

З початком індустріалізації все більше людей починало переїжджати з бараків у квартири та влаштовуватися на роботу, а тому знаходити лопухи ставало дедалі важче.

Втім, хоч перші згадки про туалетний папір з’явилися в СРСР ще 1937 року, проте особливої популярності він не мав — люди отримували невеликі зарплати, а тому не розуміли, навіщо витрачати гроші на те, чим добре справляється звичайна газета. Про те, що свинцеве чорнило шкідливе для здоров’я, тоді ніхто не замислювався, а "найкраща у світі медицина" не особливо поспішала доносити цю думку до народу.

У ті часи туалетний папір не існував у вигляді рулонів, а натомість поставлявся у вигляді прямокутних листів. А ось у рулонах її почали випускати лише 1969 року і водночас її почали активно "піарити".

Виробництвом зайнявся Сяський целюлозно-паперовий комбінат, розташований у Ленінградській області, куди привезли дороге обладнання із Британії. Саме його співробітники почали отримувати дивину безкоштовно, а потім її почали роздавати і співробітникам інших великих підприємств.

Щоб зробити туалетний папір популярнішим, його навіть почали рекламувати в кінотеатрах. Зрештою, це принесло результати і незабаром один завод уже не міг впоратися з попитом.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, які дивні лайфхаки були в СРСР. Серед них зберігання цибулі в рваних колготах, цегла в зливному бачку та інші.