А користувались все одно газетою: коли з’явився туалетний папір у СРСР

Туалетних принижень тоді було багато

У громадян "совка" (так часто називають Радянський Союз) часто не було звичайних побутових речей, які зараз є у кожного українця у квартирі, тому життя в ті часи було нелегким. Серед дефіцитних речей був туалетний папір, який вироблявся на території СРСР, але знайти його було вкрай важко.

"Телеграф" розібрався, коли в Радянському Союзі з’явився туалетний папір та чому він був недоступним для багатьох громадян. Замість нього зазвичай користувались газетою.

Коли в СРСР з’явився туалетний папір

Виробництво цього важливого предмету на території "совка" почали ще у 1937 році. Проте ще три десятиліття пішло на те, щоб налагодити масове виробництво. Це сталось лише у 1969 році.

Туалетний папір у порівняно великій кількості виробляв Сяський целюлозно-паперовий комбінат. Він знаходиться у Ленінградській області (РФ).

Традиційно, спочатку цей товар став доступним для москвичів. З 1969 року його порівняно легко (ну якщо є блат, то точно) можна було придбати у Москві. В інших містах його було придбати майже неможливо. Для цього потрібно було домовитись з кимось, щоб папір привезли. Це було дорого і незручно.

Насправді доступним товаром туалетний папір став вже у 90-х роках. Тобто, після розпаду СРСР.

Цікавий факт: у США почали користуватись туалетним папером ще у 1890 році. І при цьому влада Радянського Союзу говорила про "загниваючий Захід", попри величезну різницю у комфорті життя.

"Телеграф" раніше повідомляв, чому в СРСР носили онучі. На це було одразу декілька вагомих причин.