Кожна морквина – під розрахунок? Чому в СРСР під дачі давали саме 6 соток

Читать на русском
Автор
Дача в СРСР
Дача в СРСР. Фото Depositphotos

Такий розмір міг забезпечити мінімальний набір продуктів

Одним із видів відпочинку радянської людини було проведення часу на дачі. Звісно, частіше там працювали, ніж відпочивали.

Держава справді виділяла бажаючим ділянку площею саме 600 квадратних метрів. Часто землю називали "мої 6 соток". "Телеграф" розбирався, чому саме така кількість землі надавали за радянських часів.

Чому в СРСР давали по 6 соток землі

Виявляється, для цього було кілька причин, і радянські чиновники цілком аргументовано пояснювали цю норму. І допоміг їм у цьому радянський вчений овочівник Віталій Едельштейн.

Працював він у Московському сільськогосподарському інституті, а 1944 року написав книгу "Індивідуальний город". Саме в ній учений описував, які культури краще вирощувати кожному охочому на виділеній ділянці та в якій кількості.

Едельштейн підрахував, що на одну людину потрібно на рік 500,7 кг овочів. Для вирощування такої кількості потрібно 124,5 квадратних метрів землі.

Середньостатистична радянська сім’я складалася з 3,9-4,3 осіб. Вчений помножив розраховану площу на цей коефіцієнт та додав трохи простору для вирощування плодових дерев. Таким чином Віталій Едельштейн вважав, що для особистого городу кожній родині достатньо буде саме 6 соток.

Ці рекомендації було враховано радянською владою. У 1949 році ухвалено постанову, згідно з якою громадянам необхідно було виділяти ділянки сільськогосподарської землі площею саме 600 квадратних метрів. Ця норма була актуальною до розвалу СРСР.

Розмір земельної ділянки кожної сім’ї залишався незмінним ще тому, що у СРСР приватне підприємництво вважалося злочином. Влада побоювалася, що отримавши більше простору для вирощування овочів, люди продаватимуть надлишки. Тому видачу землі обмежували саме шістьма сотнями.

Город мав просто підтримувати життєдіяльність сім’ї. Тому ситуація в країні зі свіжими овочами та фруктами не в сезон була катастрофічною – їх було майже неможливо дістати.

У СРСР був дефіцит не лише продуктів. Часто жінки не могли купити звичайний купальник, електротовари та засоби гігієни.