Удар у щелепу та перемога над жінкою у рингу: як трансгендерні атлети змінюють спорт

Участь трансгендерів у змаганнях ставить під загрозу сучасний жіночий спорт.

Олімпійський поєдинок між Анджелою Каріні та представником Алжиру, "трансгендерною жінкою" Іман Хеліф завершився достроково і тривав лише 46 секунд. Удари Іман були настільки потужними, що італійка здалася і розплакалася. "Я ніколи не відчувала таких сильних ударів," — сказала вона після поєдинку. Відео 1\8 фіналу боксерських змагань Олімпіади стало вірусним: на ньому чоловік б’є жінку, хоча таке твердження може спричинити звинувачення у трансфобії.

Раніше Міжнародна федерація боксу усунула Хеліф від участі у торішньому чемпіонаті світу незадовго до фінального бою за золоту медаль. Тоді Федерація дійшла висновку, що атлет не відповідає критеріям допуску до жіночих змагань і може мати несправедливу перевагу над іншими учасницями. З чуток, у результатах тесту фігурувала чоловіча хромосома (XY).

Подібні скандали у сучасному спорті вже не рідкість. Але ця тема продовжує бути джерелом численних суперечок, які стосуються питання справедливості, рівності та етики у спортивних змаганнях, уже понад 50 років. Ось деякі із гучних історій.

Рене Річардс: піонер(ка) у транс-спорті

Історія Рене Річардс, колишнього капітана чоловічої тенісної збірної Єльського університету – перший відомий випадок участі трансгендерного спортсмена у змаганнях високого рівня.

У 1970-х роках Річардс вів юридичну боротьбу за право брати участь у жіночих турнірах після зміни статі. Його випадок призвів до знакового судового рішення у 1977 році, коли Верховний суд штату Нью-Йорк ухвалив, що Річардс має право брати участь у US Open як жінка.

Остін Кілліпс: перший чемпіон серед вело-трансгендерів

Остін Кілліпс — американський велосипедист, який розпочав свою кар’єру у професійному велоспорті після переходу. Його участь у жіночих змаганнях викликала значний резонанс у спортивній спільноті.

У 2023 році він виграв велогонку "Тур Джила" у США. Згідно з чинними на той момент правилами UCI, Кілліпс був допущений до участі в жіночих змаганнях. Ці правила дозволяли трансгендерним жінкам змагатися за умови, що рівень тестостерону в їхньому організмі не перевищував 2,5 наномоль на літр протягом як мінімум двох років до початку змагань.

Прихильники Кілліпс і сьогодні стверджують, що він відповідає всім вимогам для участі у жіночих змаганнях, встановлених спортивними організаціями. Критики ж заявляють про потенційну нерівність у фізичних можливостях.

Лорел Хаббард: перший трансгендерний олімпієць

Лорел Хаббард, важкоатлет із Нової Зеландії – перший відкритий трансгендерний спортсмен, який брав участь в Олімпійських іграх. 2021 року він виступив на Олімпіаді в Токіо, що стало переломним моментом для всього олімпійського спорту.

Лорел Хаббард був чоловіком до 35 років і до того віку серйозних турнірів не вигравав. Але на відкритому чемпіонаті Австралії 2017 року в Мельбурні став першим трансгендерним спортсменом і завоював міжнародний титул у важкій атлетиці.

Участь Хаббарда в Олімпіаді викликала неоднозначну реакцію. Багато хто вітав це як крок до більшої інклюзивності у спорті, тоді як інші відкрито говорили про нерівну конкуренцію та потенційну перевагу в силі.

Ребека Куїнн: перше небінарне олімпійське золото

Куїнн, футболістка збірної Канади, стала першим відкритим небінарним спортсменом, який виграв олімпійську медаль. У 2021 році на Олімпіаді в Токіо Куїнн у складі канадської команди здобула золоту медаль у жіночому футбольному турнірі.

У вересні 2020 року вона заявила, що є трансгендерною небінарною персоною, і попросила звертатися до неї у множині — вони/їх. Але їй дозволили продовжувати займатися професійним жіночим футболом на основі статі, визначеної при народженні, а не ґендерної ідентичності.

Трансгендерний спорт – свідомо нечесна конкуренція

Фізичні відмінності між чоловіками та жінками можуть створювати певні переваги у спорті, навіть якщо йдеться про трансгендерних спортсменок, які завершили перехід. І це не зовсім про рівень тестостерону.

Чоловіки, як правило, вищі зростом, що може відігравати ключову роль у певних видах спорту. У них також міцніші кістки, міцні сухожилля та зв’язки. Це знижує ризик травм при зіткненнях та падіннях. Крім того, чоловіки мають більшу м’язову масу та менший відсоток жиру, а також на 10% більше швидких м’язових волокон, що особливо важливо для силових та швидкісних видів спорту.

Ці особливості можуть призводити до нерівних умов у змаганнях між цисгендерними та трансгендерними жінками, особливо у тих дисциплінах, де важливі сила та швидкість.

За результатами дослідження, опублікованого Світовою Федерацією регбі у 2020 році, жінки-спортсменки стикаються з підвищеним ризиком травм при контактній боротьбі з трансгендерними жінками, які раніше були чоловіками. Це наголошує на потенційних проблемах безпеки, що виникають за участю трансгендерних спортсменів у жіночих змаганнях з контактних видів спорту.

МОК досі допускає "трансгедерних жінок" до участі у змаганнях, якщо загальний рівень тестостерону в сироватці крові був нижчим за 10 нмоль/л протягом як мінімум 12 місяців до першого змагання. У 2019 році Всесвітня організація здоров’я виключила трансгендерність із переліку психічних розладів. Згідно з МКБ-11, вона тепер вважається станом, який відносять до сексуального здоров’я.

Раніше "Телеграф" писав, що трансгендер викрав немовля з пологового будинку. Він пояснив, що хотів мати дитину, але розумів, що не зможе народити, тож вирішив вкрасти.