Те, як діти в СРСР проводили осінні канікули, може здивувати: що їх змушували робити

Формально дитяча праця у часи СССР була заборонена

У совєтські часи примусова праця була невіднятною частиною шкільного та студентського життя. Щоосені навчальні заклади отримували рознарядки від влади з вимогою надати "безплатну робочу силу" для збирання врожаю в колгоспах.

Офіційно це подавалося як важлива ідеологічна місія – залучення міського населення до сільської праці та "згуртування різних культур". Школярів та студентів відправляли не лише до місцевих господарств, а й у віддалені регіони – на Кавказ або до Середньої Азії.

Формально дитяча праця у часи СССР була заборонена, що знайшло своє відображення у кодексах законів про працю. Усе це підносилося як велике досягнення совєцької влади, і протиставлялося "жахіттям царського режиму, коли дітей експлуатували нещадно".

Насправді ж у Совєтах, з перших років праця дітей широко застосовувався й у сільському господарстві, й у промисловості. Так, після колективізації діти у колгоспах "добровільно-примусово" працювали по 6 годин на день. Праця колгоспників протягом майже всього радянського періоду була рабською, тож і дітей колгоспників це не оминуло.

У колгоспах дітей залучали до праці дуже рано, майже з 5-6 років. Працювали у колгоспах за "трудодні", діти отримували сущі копійки, і, відповідно, праця ця була рабська. Та й вибору особливого не було – колгоспники не мали паспортів, тож втекти з колгоспу – як із підводного човна, було неможливо. І не працювати дітям теж було не можна.

Проте залучали до такої праці не лише селян, а й школярів та студентів з великих міст або ж маленьких містечок. Впевнені, що бабусі та дідусі або ж батьки читачів пам’ятають поїздки на картоплю чи буряки.

"Усі їздили на поля – на збирання буряків чи капусти? У битком набитих автобусах нас возили в колгоспи починаючи з 6 або 7 класу. Я застала ті часи. Впевнена, що за допомогою нашої дитячої праці держава заощаджувала на зарплатах колгоспникам", — згадує у своєму блозі Олена Кудренко.

Дітей вивозили у поля та змушували, наприклад, збирати овочі. Користувач мережі Віталій Падалка згадує про це так:

"Оце десь у таку погоду, як зараз (дощик, холодно, спасибі Богу-вітру немає), нас школярами посилали у колгосп збирати буряки. А одного разу навіть у мороз повезли, і ми ті буряки вирубували з мерзлої землі… І це було звично, і сприймалося як належить. Іноді нас для цього трудового подвигу знімали з уроків, а іноді ми їхали у неділю. Єдиною підставою не їхати була медична довідка про хворобу", — згадує Віталій.

При цьому, непідготовлені до важкої фізичної праці діти могли захворіти, а якість збирання врожаю була низькою. За оцінками 1987 року, через таку систему втрачалося до 80% врожаю. Праця була безоплатною – подеколи дітям дозволяли взяти додому лише невелику частину зібраного.

Ця практика викликала масове невдоволення серед інтелігенції та стала об'єктом численних анекдотів. Головною проблемою було те, що через ці "трудові десанти" страждав навчальний процес, а діти замість отримання освіти виконували важку фізичну роботу, до якої не були готові ні фізично, ні морально.

На відміну від сільських жителів, які дбайливо ставилися до врожаю, знаючи, що від цього залежить їхнє харчування взимку, примусово залучені працівники часто псували продукцію через недосвідченість та відсутність мотивації. Така система експлуатації дитячої праці була типовим прикладом неефективності совєтського господарювання.

Цукор, зроблений з тих буряків був, якщо мені пам'ять не зраджує, по 78 коп/кг. Це за нинішнім паритетом цін приблизно 78 грн/кг, зазначив автор допису.

"Гей, молодь, хто там іще за СРСР занудьгував? Нумо, буряки з землі смикати! Тим більше, погода сприяє", — пожартував Падалка.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" розповідав про те, яким був відпочинок у совєцьких дитячих таборах. Дітей активно "пічкали" пропагандою та бридкою їжею.