Знаєте, як назвати шепеляву людину? Це смішне українське слово несправедливо забули

Деякі українські слова звучать незвично, іноді навіть трохи смішно. Однак зазвичай — зрозуміло, що вони можуть означати. Однак це слово може викликати здивування, аж поки не дізнатися його значення. Це слово фо́флавий.

Воно згадується в словнику української мови Бориса Грінченка від 1924 року. Наразі ж майже зникло з вжитку. Фофлавий — шепелявий, із нечіткою вимовою. Ймовірно, виникнення слова пов'язано із тим, що шепеляві люди зазвичай замінюють або спотворюють звук [ш] на [с] чи [ф], залежно від типу шепелявості. Замість слова "що" можуть сказати "фо". Тобто, фраза "Що ти сказав?" у вимові шепелявої людини може звучати як "Фо ти сказав?". Це не завжди однаково, бо є різні типи шепелявості.

Так можна сказати, зокрема, про дітей, які ще не вміють чітко розмовляти або ж схарактеризувати голос персони. Наприклад:

• Дитина ще була зовсім мала й трохи фо́флава, тому слова виходили смішні й нерозбірливі.
• Старий дідо, хоч і був трохи фо́флавий, усе одно з усмішкою розповідав байки з молодості.
• Фо́флавий голос промовця ледве розрізнявся серед шуму натовпу, але його завзяття було очевидним.

Раніше "Телеграф" розповідав про слово, яке, за незнанням, можна сплутати із назвою ліків чи якоїсь техніки. Однак воно означає квітку, що закарбована в українських легендах.