Повстання в Угорщині, початок Великої депресії, вбивство "українського Робін Гуда": ключові історичні події тижня

Доленосні події 20–26 жовтня у світовій історії

Біржовий крах у Нью-Йорку, який відбувся 24 жовтня 1929 року і згодом отримав назву "Чорний четвер", фактично запустив маховик всесвітньої Великої депресії початку 1930-х років. Фінансова нестабільність викликала падіння обсягів світової торгівлі й поступове поглиблення економічної кризи в усьому світі.

Детальніше про цю та інші доленосні події тижня у світовій історії – у хронографі "Телеграфу" від журналіста та історика Сергія Махуна.

20 жовтня

1740 – У цей день помер імператор Священної Римської імперії німецької нації Карл VI Габсбург. На престол зійшла його старша донька, ерцгерцогиня Марія Терезія. Проте декілька європейських монархів і князів заявили про свої претензії як на спадкові землі Габсбургів, так і на імператорський престол. Ще 13 квітня 1713 року батько Марії Терезії, який не мав синів, підписав Прагматичну санкцію, згідно з якою було встановлено неподільність і невіддільність усіх спадкових королівств і князівств Габсбургів. Було передбачено порядок успадкування не тільки по чоловічій лінії, а отже, Марія Терезія стала головою дому Габсбургів.

Уже наприкінці 1740 року розгорілася війна за Австрійську спадщину, яка продовжувалася вісім років. Проти Австрії виступили Пруссія, Баварія, Франція, Іспанія, Саксонія та Швеція. Головним претендентом на корону імператора став курфюрст Баварії Карл Альбрехт Віттельсбах, який навіть три роки був імператором. Після його смерті 20 січня 1745 року корона імперії була вакантною, проте у вересні саме Марія Терезія домоглася обрання імператором Священної Римської імперії свого чоловіка. Франц I Стефан не втручався в політику, фактично вся влада знаходилася у руках дружини. Війна завершилася другим Ахенським миром наприкінці квітня 1748 року. Австрійська імперія втратила лише Сілезію (відійшла до Пруссії з її королем-полководцем Фрідріхом Великим) і частину володінь в Італії.

Імператриця займалася реформою освіти, замінила церковну цензуру державною. Відчайдушно боролася з аморальністю: затвердила устав спеціальної Комісії цнотливості. Підтримувала ремесла і промисловість. Народила 16 дітей (5 хлопчиків і 11 дівчат). Після смерті чоловіка у 1765 році, на престол зійшов її син Йосиф II, проте мати нового імператора, дуже розумна і розважлива жінка, продовжувала володарювати у Відні до своєї смерті 29 жовтня 1780 року.

21 жовтня

1805 – Поблизу мису Трафальгар, на південь від іспанського міста Кадіс, відбулася грандіозна морська битва, в якій британський флот на чолі з адміралом Гораціо Нельсоном ущент розгромив франко-іспанський флот. 27 англійських лінійних кораблів протистояли 33 кораблям союзників.

Британці переслідували супротивника, який повертався до порту Кадіс, не бажаючи вступати в бій. Віцеадмірал Катберт Коллінгвуд зі своєю групою кораблів прорвав лінію ворожих кораблів, і розпочалися запеклі поєдинки, абордажі з використанням стрілецької і холодної зброї. Один французький корабель затонув, 21 були захоплені переможцями. Втрати союзників: 4395 людей загинуло, 2541 поранений, близько восьми тисяч потрапили в полон, і серед них командувач, французький адмірал П’єр де Вільнев. Лише шість іспанських кораблів зуміли вирватися з оточення і врятуватися у гавані Кадісу. Більш вправні британці зберегли всі кораблі, проте втратили 1666 людей (з них 458 загинули, і серед них знаменитий флотоводець Нельсон на флагмані HMS Victory).

Ця перемога на століття зробила Велику Британію безумовною володаркою морів у всьому світі. Імператор Франції Наполеон I, який готував морський десант на півдні Англії, переключив свою увагу на союзників переможців – Австрійську і Російську імперії та Прусське королівство.

22 жовтня

1835 – у селі Шляхові Коричинці на Поділлі шляхтичем Федором Рутковським був убитий із засідки Устим Кармалюк – ватажок селянського руху, неоднозначна постать, яку за радянських часів зробили національним героєм. Кармалюк насправді був непересічною, відважною людиною. Проте останнім часом все більше архівних документів засвідчують зовсім інше – вимальовується образ не "українського Робін Гуда", а звичайного розбійника. Його жертвами часто ставали селяни середнього достатку, а не тільки шляхтичі-"визискувачі".

Народився у 1787 році в родині кріпака Якима Карамана (Карманюка). У 25 років відданий паном Андрієм Пигловським у солдати (Поділля після першого поділу Речі Посполитої опинилося під владою Російської імперії), невдовзі втік і переховувався у лісах. Займався розбоєм, його неодноразово ловили, засуджували, десятки разів били батогом, таврували; відбував покарання на каторзі в Сибіру. Але Кармалюк завжди звільнявся, маючи неабияку силу і кмітливість, і повертався на Поділля. Може, тому став героєм легенд, народних пісень (серед них "Над Сибіром сонце сходить"); його вважали навіть козаком-характерником.

А вже у часи всевладдя комуністичної системи Кармалюка проголосили лідером повстанського руху проти національного і соціального гніту. До міфологізації "народного месника" доклалися українські письменники і поети: Михайло Старицький, Марко Вовчок, Василь Кучер; Тарас Шевченко і Микола Костомаров збирали фольклорні матеріали, присвячені Кармалюку…

23 жовтня

1956 – У столиці соціалістичної Угорщини Будапешті розпочалися масові демонстрації студентів. Головними вимогами протестувальників були: зміщення сталіністів з постів у керівництві держави, демократичні перетворення з проведенням вільних виборів, скасування насильницької колективізації на селі, а також виведення радянських військ. Студентів підтримали робітники та представники інтелігенції. У цей день було розбито монумент Йосифу Сталіну, а отже, мирні мітинги і демонстрації поступово переросли у збройне повстання. Поліція розпочала стріляти у натовп. У відповідь повсталі штурмували будинки радіостанції, спецслужб: розпочалося лінчування співробітників держбезпеки.

24 жовтня головою уряду був призначений реформатор Імре Надь. Перші радянські підрозділи, які були введені з провінцій до столиці ще 26 жовтня, застосували зброю. Надь 28 жовтня сформував коаліційний уряд і закликав повстанців скласти зброю. Проте загальний страйк робітників не припинявся. Нарешті 1 листопада прем’єр заявив про вихід Угорщини з Організації Варшавського договору. Радянське керівництво на чолі з Микитою Хрущовим прийняло рішення про повторне введення військ до Будапешту. У ніч на 4 листопада розпочалося криваве придушення повстання, яке продовжувалося до 11 листопада. Угорські військові частини були заблоковані в казармах, а радянські захопили всі стратегічні об’єкти та мости через Дунай.

Під час придушення повстання загинуло приблизно 2700 угорців, понад 20 тисяч було поранено. 200 тисяч громадян Угорщини рятувалися втечею, в основному до Австрії. Радянські війська, лише за офіційними даними, втратили 720 вбитими та зниклими безвісти, 1251 людина була поранена. Імре Надь був заарештований 22 листопада біля амбасади Югославії: повішений 16 червня 1958 року разом із міністром оборони в його уряді Палом Мелетером і журналістом Міклошем Гімешем. Головою Угорщини після придушення повстання став поміркований комуніст і майбутній реформатор в економіці Янош Кадар, який в часи всевладдя сталініста Матяша Ракоці був репресований.

Французький письменник Альбер Камю писав: "Правда полягає в тому, що міжнародна спільнота, яка з багаторічним запізненням раптом знайшла сили втрутитися на Близькому Сході, навпаки, дозволила розстріляти Угорщину. Ще 20 років тому ми дозволили арміям іноземної диктатури розчавити іспанську революцію. Ця чудова старанність знайшла собі винагороду у Другій світовій війні. Слабкість ООН та її розкол ведуть нас поступово до третьої, яка стукає у наші двері".

24 жовтня

1929 – Бездумне кредитування різних прожектів і катастрофічне падіння курсу акцій, ціну на які завищували спекулянти на біржах, несподівано викликало паніку в головному світовому економічному центрі – Нью-Йорку. Вже наступного дня, який назвали за аналогією "чорною п’ятницею", курс 13 мільйонів цінних паперів упав на десятки відсотків, а невдовзі взагалі до 90%. А вже на початку наступного тижня, 28—29 жовтня розпочався процес закриття бірж, банків.

Це був відправний пункт загального світового економічного колапсу. Обвалу ринку не вдалося зупинити навіть після випуску нових акцій. Значна кількість промислових підприємств збанкрутували, біржові спекулянти за кілька днів стали жебраками. Криза у США стала причиною анулювання американських кредитів для країн Європи, які постраждали від лихоліття Першої світової війни (1914–1918). У різних державах нова Велика депресія мала свої хронологічні межі – від 3—4 до майже 10 років. Найбільше постраждали США (промислове виробництво впало на 50%) і країни Європи – особливо ті, які багато експортували продукції. Загальна стабілізація почалася після 1932—1933 року, хоча фондовий ринок оговтався лише за кілька років після завершення Другої світової війни.

25 жовтня

1921 – Стартувала остання спроба військ Української Народної республіки (УНР) реваншуватися за поразку від більшовицьких військ під час Національної революції 1917–1921 років. Лідер УНР Симон Петлюра, який особисто контролював підготовку Другого Зимового походу, покладав надію на вибух загальноукраїнського повстання як реакцію на майбутні операції українських військових, які опинилися на теренах Польщі та Румунії. Виступ тричі відтерміновувався, починаючи з травня 1921 року, і був погано організований; навіть у штабі командувача Юрія Тютюнника працювали агенти більшовиків.

Було сформовано три похідні групи: Волинська (879 бійців, командир Юрій Тютюнник), Бессарабська (близько 300 бійців, командир, отаман Андрій Гулий-Гуленко) та Подільська (до 400 бійців, командир підполковник Михайло Палій-Сидорянський). Першою у ніч на 25 лютого перетнула румунський кордон поблизу Гусятина Подільська група. З боями група пройшла 1500 кілометрів Поділлям, Житомирщиною та Київщиною, дійшла до Бородянки під Києвом і була вимушена під тиском червоних частин повернутися до польського кордону, так і не з’єднавшись з Волинською групою Юрія Тютюнника.

Головна Волинська група перейшла кордон 4 листопада, здобула Коростень, але не втримала місто. 17 листопада відбувся фатальний бій поблизу великого села Базар на Житомирщині. Бійців групи оточили кавалеристи дивізії Григорія Котовського. Понад 300 бійців УНР загинули, 537 потрапили в полон і 359 з них були розстріляні 22 листопада (42 особи перейшли на службу до більшовиків, а старшини, всього 41 особа, відправлені до Києва для проведення слідства). Близько сотні бійців на конях під проводом Юрія Тютюнника 20 листопада перейшли польський кордон. Бессарабська група, яка намагалася відволікти увагу червоних, була розгромлена у середині листопада під час кількох спроб перетину румунського кордону.

26 жовтня

1605 – У столиці держави Великих Моголів Агрі у віці 63 років помер імператор Акбар Великий. Його рівно, день у день, півстолітнє правління відзначалося ліберальним, як це можливо на Сході, ставленням до підданих.

Акбар, третій падишах з династії Великих Моголів, яку започаткував його дід, знаменитий полководець Захіреддін Бабур, розширив на південь і схід володіння держави на Індостані, нарешті підкорив на півночі непоступливий Кашмір. Він серйозно модернізував систему управління та оподаткування; підтримував ремесла і мистецтво. Володар зумів досягнути внутрішньої стабільності і рівноваги між численними національними і релігійними групами. Все життя Акбар намагався збудувати фундамент нового світогляду, основою якого було визнання всіх релігій істинними; Бог тоді виступав не як Аллах, Вишну чи Шива, а саме як Бог-абсолют.

У результаті буквально всі піддані падишаха отримали (нечувана річ!) повну свободу віросповідання, всі релігії визнавалися істинними. Династичними шлюбами з раджпутськими принцесами володар налагодив союзні відносини з більшістю населення імперії, яке сповідувало індуїзм. Попри невдоволення ортодоксів він все більше залучав до державного управління та до найвищих посад в армії індуїстів, які вірно служили монарху.

Наслідував престол в Агрі Джаханґір, який наприкінці правління батька намагався захопити владу. Сприяв торгівлі з європейцями і продовжував політику Акбара стосовно віротерпимості. Кордони імперії Великих Моголів практично не змінилися, хоча перси відбили Кандагар, захоплений ще його дідом Хумаюном.