Вже не Хмельницький: як зараз називається це місто часів Київської Русі та чим воно славиться

В Україні безліч стародавніх міст з неперевершеною історією. Серед них і Переяслав, що має славу міста музеїв.

"Телеграф" розповість про історію цього чудового населеного пункту. Це місто має, як символічну, так і історичну цінність.

Де знаходиться Переяслав

Переяслав розташований на південному сході Київської області в зоні лісостепу. Через місто протікають 3 річки: Трубіж, протяжність по місту — 3,5 км, Альта — 2,5 км та Карань (поза межами міста, але в межах міської громади впадає в Трубіж).

Історія міста

Перша літописна згадка про давній Переяславль у договорі Олега з греками сягає ще 907 року, проте нині історики відкидають можливість існування міста в ті часи через брак археологічних та письменних доказів. Найімовірніше місто заснували наприкінці X ст. Щодо заснування міста та походження назви "Повість минулих літ" подає легенду про Кожум'яку — Кирила, Микиту, Яна, які перемогли навалу печенігів.

Через зручне розташування місто стрімко розвивалося. Наприкінці 1080-х рр. з ініціативи єпископа (митрополита) Єфрема місто набуло свого кам'яного фасаду в єпископській частині дитинця. Саме тоді тут добудували один з найвеличніших храмів Київської Русі — Михайлівський собор.

У березні 1239 р. місто спустошили та зруйнували війська хана Батия. На відміну від Києва та Чернігова, тут розмістилася татарська залога, яка унеможливлювала повноцінне відродження міста. Колишнє удільне переяславське князівство перестало існувати, а його землі разом зі столицею включили в нову адміністративну одиницю — Сарайську тьму. Приблизно тоді ж кафедру переяславської єпархії перенесли до ставки хана в Сарай-Берке. Її очільником став призначений митрополитом Кирилом єпископ Феогност. Відтоді місто, хоч і частково заселене, повністю занепадає.

Відродження міста

Формально відродження Переяслава розпочалось 6 березня 1585 року, коли король Стефан Баторій надав князю та воєводі київському Костянтину Острозькому привілей "на осажнование мъста Переяславля". За цією грамотою князь мав право "вь томъ то Переяславлю замокъ збудовати". Відновлене місто отримало магдебурзьке право і власний герб, підтверджені потім грамотою Сигізмунда III в 1620 р. Після підписання Куруківської угоди 27 жовтня 1625 року було створено п'ять козацьких полків, а Переяслав став одним з полкових центрів. З введенням Богданом Хмельницьким влітку 1648 року полкового устрою, Переяславський полк повноцінно оформився як однойменна військово-адміністративна одиниця. Він був одним з найбільших у Війську Запорозькому та налічував 18 сотень, а саме місто було важливим центром постачання зброї і харчів для війська. У цей час воно відіграє роль дипломатичного центру держави. Сюди приїздили річпосполитські, московські, угорські, татарські, османські посли.

Війна з Річчю Посполитою обіцяла бути довгою й кровопролитною, татари й османи не були надійними союзниками, тому гетьман неодноразово звертався до московського уряду із пропозицією про військовий союз України з Московським царством. У жовтні 1653 р. Земський собор у Москві нарешті ухвалив рішення про альянс. До Переяслава 31 грудня 1653 року прибуло посольство від московського царя Алєксєя Міхайловіча на чолі з боярином Василем Бутурліним.

Основним змістом угоди, оформленої у вигляді чолобитної на ім'я царя, було те, що Україна прийняла протекторат московського самодержця, зберігаючи повну (як у внутрішніх, так і в зовнішніх справах) автономію, свій республіканський лад і особливий козацький устрій. Україна мала право підтримувати дипломатичні відносини з іншими державами, за винятком Речі Посполитої й Османської імперії.

Внаслідок цієї угоди землі Війська Запорозького увійшли до складу Московського царства. Після смерті Богдана Хмельницького між представниками старшини почались чвари та боротьба за владу. Значну територію України охопили народні повстання.

Новий час

Після ліквідації на Лівобережній Україні полкового устрою 1782 року Переяслав став повітовим містом Київського намісництва. Місто росло та розширялось. Так, у 1816 році кількість населення становила 6720 жителів, а у 1865 році — вже 10 835 осіб. Наприкінці XIX ст. у місті діяли 14 церков, 1 монастир, духовне училище, міське училище, жіноча прогімназія, громадська бібліотека, дві книгарні та церковнопарафіяльна школа.

Новітня історія

Значну частину культурних пам'яток Переяслава знищили коміністи під час атеїстичної боротьби 1930-х рр. та в роки Другої світової війни: Покровський собор, Вознесенський монастир та інші. Під час Голодомору 1932–1933 в місті й районі загинуло 26 878 осіб. Ще 8800 життів переяславців забрала війна.

Попри на тисячолітню історію, 12 жовтня 1943 року, відразу після повернення радянської влади, указом Президії Верховної Ради СРСР місто перейменували в Переяслав-Хмельницький. Науковці тривалий час дискутували про доцільність повернення історичної назви.

У 2000 році місцева влада спробувала ініціювати повернення місту назви Переяслав. Планували провести місцевий референдум одночасно зі всеукраїнським, але його заблокували прихильники комуністичної ідеології.

Лише 26 жовтня 2017 року, депутати міської ради підтримали рішення про повернення місту історичної назви. За Переяслав проголосували 22 депутати (з 35), 2 — були проти, 2 — утрималися, 2 не голосували, 7 відсутніх. 30 жовтня 2019 року Верховна Рада України перейменувала місто Переяслав-Хмельницький на Переяслав.

Сучасний Переяслав – місто музеїв. Їх тут аж 26. Для України це абсолютний рекорд – один музей на тисячу мешканців.

Раніше "Телеграф" розповідав, як стали символом Києва Золоті ворота, зведені ще за часів Ярослава Мудрого.