"Gallina Blanca, буль-буль": чому "хімозні" кубики стали смаком нашого дитинства

У 90-2000 роки в Україні масово з'явилися закордонні продукти. Вони були чимось новим, до того ж у багатьох тоді було важко з грошима, тому ці сумнівні "смаколики" були шалено популярні — наприклад, бульйонні кубики.

Бульйонні кубики — це спресований концентрований і зневоднений м'ясний або овочевий бульйон. Також вони містять твердий жир і приправи (зазвичай сіль та глутамат натрію). З отриманої сировини формують кубики чи прямокутники, зі стороною приблизно 15 мм.

Цей кубик розчиняється в окропі, нібито роблячи з нього "бульйон". Насправді виходить жирнувата рідина (жовта, якщо кубик курячий, чи овочевий та коричнева — якщо м'ясний) з "хімозним" ароматом та смаком.

У 90-і та 2000-і країна переживала економічну кризу, багатьом не вистачало грошей на справжнє м'ясо для бульйону. Це здавалося хорошою альтернативою — дешево та швидко.

Будь-який суп з бульйонними кубиками набував смаку та аромату. Їх додавали не лише у рідкі страви, але практично до всього — картоплі, каш, макаронів.

Українці масово скуповували кубики Gallina Blanca, Knorr, Maggi. Їхній популярності сприяла й реклама. Особливо агресивною була саме реклама Gallina Blanca — у пам'ять тих, хто тоді дорослішав, чи годував родину, в'ївся слоган "Gallina Blanca буль-буль". В Україні "крутили" й російську й українську версію реклами.

В рекламу бульйонні кубики подавалися як спосіб зробити з несмачних, "пустих" страв "шедевр". Проте насправді вони містять велику кількість солі, підсилювачів смаку та ароматизаторів. Це не лише некорисно, але й надає будь-якій страві однакового хімічного смаку та аромату.

Раніше "Телеграф" розповідав, що не так із "маслом" Rama з 90-х років. До слова, зараз на ньому можна заробити.