Не лише файли Епштейна: 3 серіали про реальні секс-скандали з "першими особами" держав

У сексуальних скандалах із політиками винною завжди роблять жінку

Весь світ з огидою обговорює файли Епштейна — документи, пов’язані з розслідуваннями щодо американського фінансиста й мільярдера Джеффрі Епштейна, який стояв за створенням мережі сексуальної експлуатації неповнолітніх.

Сексуальні скандали за участю можновладців існували приблизно стільки ж, скільки й сама політична влада. Але щоразу вони ставали медійною сенсацією з усіма наслідками — у вигляді книжок, фільмів і серіалів. Так само файли Епштейна стануть темою чергової "Американської історії злочинів" — якщо не цього сезону, то наступного.

"Телеграф" згадав серіали, які реконструюють реальні сексуальні скандали з "першими особами" Великої Британії та США.

Справа Моніки Левінські. "Імпічмент: Американська історія злочинів"

На світлинах із сумнозвісних файлів можна знайти дуже показове фото, де поруч із Джеффрі Епштейном зображений 42-й президент США від Демократичної партії Білл Клінтон. У листопаді 1995 року Клінтон дозволив собі вступити в сексуальні стосунки з 22-річною стажеркою Білого дому Монікою Левінскі просто на робочому місці, їхній зв’язок тривав майже півтора року.

Тридцять років тому суспільна мораль була значно поблажливішою до такого "службового роману" — сьогодні ж миляга Клінтон зазнав би найжорсткішого осуду. У наступному десятилітті сексуальні інтрижки з колегами коштували політичної кар’єри губернатору штату Алабама Роберту Бентлі, члену Палати представників Марку Соудеру та сенатору Джону Енсайну.

Та Клінтону все зійшло з рук навіть після того, як він збрехав під присягою, заперечуючи стосунки з Левінскі: ініційований конгресменами-республіканцями процес імпічменту провалився. Навіть Хілларі, як вважають, його пробачила.

Натомість репутація молодої жінки була зруйнована — на довгі роки вона стала "тією самою Монікою Левінскі". Заробити капітал на скандалі не вдалося, зате таблоїди й ток-шоу із задоволенням її полоскали. У якийсь момент рівень шеймінгу став настільки нестерпним, що Левінскі воліла зникнути з усіх радарів майже на 20 років. Вона здобула освіту соціальної психологині й стала фахівчинею з онлайн-булінгу — що й не дивно з огляду на пережите публічне приниження.

Власне, Левінскі стала продюсеркою серіалу 2021 року "Імпічмент: Американська історія злочинів", присвяченого подіям в "Оральному кабінеті" Білого дому (так його одразу ж охрестили американські коміки) та подальшому судовому розгляду.

Президента цілком правдоподібно зіграв чудовий британський актор Клайв Оуен ("Останній нащадок Землі") — щоправда, йому так і не вдалося показати Клінтона приємним хлопцем. А ось Біні Фелдштейн ("Леді Берд") у ролі Моніки Левінскі змогла викликати до своєї героїні симпатію та співчуття.

Справа Джеремі Торпа. "Дуже англійський скандал"

У серіалі "Дуже англійський скандал" іменитого Стівена Фрірза ("Королева") лідера Ліберальної партії у 1967–1976 роках Джеремі Торпа зіграв красиво старіючий Х’ю Ґрант ("Чотири весілля і один похорон"). А його колишнього коханця Нормана Скотта, якого політик "замовив", — не дуже красиво подорослішалий "парфумер" Бен Вішоу.

У шістдесяті роки, коли стався роман між політиком і молодим "манекенником", за такі "небезпечні зв’язки" можна було опинитися у в’язниці, як за часів королеви Вікторії. (Відповідальність за одностатеві стосунки між чоловіками в Англії та Уельсі декриміналізували 1967 року, а в Шотландії — аж у 1981-му.)

Загалом, попри людську трагедію, ця історія сповнена абсурдного гумору. Легко уявити, що, розфарбовуючи свою роботу елементами "чорної комедії", режисер з усіх сил намагався не згущувати сатиричні фарби. Скотт навіть образився, подивившись серіал. "У тому, що хтось намагається тебе вбити, немає нічого смішного", — заявив він журналістам.

Судіть самі. Лондон, 1975 рік. Відомий на всю країну політик вирішив позбутися колишнього коханця: Скотт не лише розповідав історію їхньої любові кожному, хто був готовий слухати, а й намагався шантажувати Торпа любовними листами.

Торп звертається до заступника скарбника Ліберальної партії Девіда Холмса, якому довіряв, із проханням допомогти "вирішити проблему". А той — до торговця килимами Джона Ле Мезюр’є, у якого нібито були зв’язки у злочинному світі. Точніше, він знав людину з такими зв’язками — власника нічного клубу на ім’я Джордж Дікін. Дікін зводить Холмса з "виконавцем" — відставним пілотом Ендрю Ньютоном, таким самим невдахою, як і вся ця компанія.

Озброївшись пістолетом "Маузер" зразка 1910 року, Ньютон підстеріг жертву під час заміської прогулянки, але спершу навіщось застрелив собаку Скотта — боксера на ім’я Дінкі. Вочевидь, надивившись фільмів, кілер процідив: "А тепер твоя черга", але музейний пістолет дав осічку, і Скотт розсудливо втік. Ця витівка коштувала Ньютону двох років в’язниці, а коли він вийшов, то почав розповідати про своїх наймачів на кожному кроці. Справою зацікавилися журналісти, поліції довелося висунути обвинувачення.

На гучному процесі 1979 року всіх чотирьох виправдали. Торп залишив посаду лідера Ліберальної партії ще до скандального суду, який поставив жирний хрест на його політичних амбіціях. Цікаво, що дружина Торпа Маріон, концертуюча піаністка, пробачила свого непутящого чоловіка. Вочевидь, вони й справді жили щасливо: графиня Хервуд пережила Торпа лише на три місяці.

Сам Торп утратив не лише політичний вплив, а й здоров’я: через три роки після процесу йому діагностували хворобу Паркінсона. Колишній парламентар вів непублічне життя і помер у 2014 році. А жертва та його невдалий убивця дожили до національної прем’єри серіалу "Дуже англійський скандал" у 2021-му.

Справа Джона Профьюмо. "Корона", 2 сезон

Герой "Дуже англійського скандалу" був украй занепокоєний справою Профьюмо, і недарма: військовий міністр Великої Британії у 1957–1963 роках став фігурантом одного з найбільших політичних скандалів ХХ століття в Британії, а його ім’я — прозивним. І хоча доказів не знайшли, за однією з версій справа Профьюмо була результатом операції радянських спецслужб.

Отже, консервативний політик Джон Профьюмо, жорсткий і незламний британець, на зорі епохи "Свінґуючого Лондона" закрутив інтрижку з 19-річною моделлю Крістін Кілер. Профьюмо було вже за 50 — як то кажуть, сивина в бороду, біс у ребро.

Проблема була не стільки у позашлюбному зв’язку політика, що втратив голову, скільки в тому, що третім і зовсім не зайвим у цій історії виявився радянський шпигун — військово-морський аташе СРСР у Лондоні Євген Іванов. Усіх трьох звів між собою якийсь Стівен Ворд, який прикривав остеопатичною практикою банальне звідництво красивих молодих жінок із впливовими та багатими чоловіками.

І, звісно ж, не обійшлося без дурня з пістолетом, через якого вся ця історія стала надбанням гласності — тож Джеремі Торп недарма боявся стати другим Профьюмо.

У грудні 1962 року, коли роман Профьюмо й Кілер був у самому розпалі, якийсь Джонні Еджкомб — невдоволений відставкою колишній Крістін — приїздить до будинку Ворда в Лондоні й вимагає зустрічі з дівчиною. Ворд наполягає, що Кілер у домі немає, але Еджкомб вимагає впустити його і як аргумент влаштовує стрілянину в повітря. Довелося втрутитися поліції, яка заарештувала ревнивого стрільця й водночас активно зацікавилася діяльністю топ-звідника.

Паралельно підключилися таблоїди News of the World та Daily Mirror, яким Кілер намагалася продати історію про свої високопоставлені зв’язки. І хоча в МІ-5 давно знали про її стосунки з Івановим, жовта преса почала активно розкручувати тему витоку секретної інформації через любовний трикутник, що міг стати для військових таємниць Великої Британії справжнім Бермудським трикутником.

У березні 1963 року Профьюмо викликали до Палати громад і поставили питання руба, але міністр чомусь заперечив свій зв’язок із Кілер. Уже за кілька днів Профьюмо визнав брехню й подав у відставку. Скандал підірвав довіру до кабінету прем'єра Гарольда Макміллана і став одним із чинників поразки консерваторів на виборах 1964 року — велелюбному міністрові цього не пробачили.

Як і у випадку з Левінскі, найбільше в цій історії постраждала жінка. (Якщо не рахувати Ворда, який волів отруїтися під час процесу, аби не сісти за звідництво.) Крістін Кілер присудили 9 місяців за лжесвідчення: вона показала під присягою, що її не було в будинку Ворда, коли у двері ломився скаженілий Еджкомб.

Після виходу Кілер із в’язниці нещасну жінку десятиліттями полоскали в жовтій пресі як символ "аморальних шістдесятих", але скандальна слава не принесла грошей: усе життя Кілер прожила на межі бідності й змушена була ховатися від репортерів. У нульових ставлення до неї почало змінюватися — як до жертви сексизму та класової нерівності, яку просто використали у своїх цілях впливові люди. Крістін Кілер померла в грудні 2017 року, не доживши кілька років до прем’єри другого сезону серіалу "Корона", де згадувалася справа Профьюмо.

Що ж до самого відставного міністра оборони, то решту життя він тихо працював волонтером в одному з благодійних центрів Лондона, де готував їжу для безхатченків — так він вирішив спокутувати свою провину. Зусилля Профьюмо оцінили: у 1980 році його було посвячено в лицарі.

Раніше "Телеграф" писав про забутий російський фільм із дев’яностих, який передбачив путінізм.