У цьому фільмі з 90-х передбачили Путіна: як пушкіністи стали фашистами

Короткий період вільнодумства та переосмислення радянської історії та культури, що припав на дев’яності роки минулого століття, і досі дивує своїми прозріннями. Так, у 1990 році на екрани СРСР вийшла сатирична комедія Юрія Мамина "Бакенбарди", знята на "Ленфільмі". (Це важлива деталь: і Путін, і його оточення — вихідці з Ленінграда.)

"Телеграф" передивився цей забутий фільм і дійшов висновку, що "Бакенбарди" "передбачили" і прихід Путіна до влади, і сам механізм використання культурної спадщини як ідеологічної зброї російського фашизму.

Про що цей фільм

До радянського провінційного містечка разом із Перебудовою прийшли громадянські свободи в їхньому полохливому перебудовному вигляді. Місцеві радянські чиновники дозволили неформальні молодіжні угруповання, якщо вони несуть культуру та духовність у маси. Так виникає співтовариство "пушкіністів": вони носять плащі-крилатки, тростини та циліндри в стилі першої третини XIX століття та відростили пушкінські бакенбарди.

Цитуючи Олександра Сергійовича доречно і не доречно, як правовірний хунвейбін Мао Дзедуна, вони перетворили радянський культ Пушкіна на агресивну вуличну силу, фашистську за своєю суттю. Тепер пушкіністи ходять строєм, а культурна спадщина минулого стає зручним маскуванням для насильства та інструментом захоплення "тіньової влади" на місцях.

Культурні традиції як зброя поневолення

Маскуючи свій фільм під фарсову комедію, автори "Бакенбардів" наперед показали механіку, за якою в пострадянському культурному вакуумі може виникнути авторитарний культ "порядку", прикритий "великою культурою минулого" та "поверненням до витоків".

Одна з найточніших знахідок Мамина в тому, що він показав, як одна "скрєпа" підміняється іншою без жодної зміни самої авторитарної логіки. Був Ленін — став Пушкін. Так культура перетворюється на інструмент "моральної переваги", а насильство подається як служіння ідеалам високої культури. Спершу це виглядає смішно й дико, але швидко стає нормою

Фашизм не обов’язково приходить зі свастикою, кажуть автори фільму, — він може прийти з томиком віршів. Як писав відомий італійський культуролог, професор семіотики та автор літературних бестселерів Умберто Еко: "Перша риса "вічного фашизму" — культ традиції". Фільм буквально показує культ традиції, який — як це не дивно — не робить людей культурнішими: він змушує людей марширувати строєм.

У чому сила, брате

Сьогодні особливо злою іронією здається вибір актора на роль ватажка "пушкіністів". Ленінградський актор Віктор Сухоруков невдовзі прославиться роллю російського кілера (і за сумісництвом міліціонера) в дилогії "Брат", де він погрожуватиме українським мафіозі "відповісти за Севастополь". Цілком очікувано нині цей полум’яний "пушкініст" перетворився на не менш завзятого путініста. А його роль із сьогоднішнього дня виглядає геніальним передбаченням Путіна.

Інше геніальне "передбачення" фільму — у майбутній путінській риториці. Стрічка в гротескній формі показує, як постімперська ідеологічна порожнеча заповнюється "традиційними цінностями", коли моральні орієнтири перетворюються на дисципліну. І як "висока культура" стає інструментом поділу на своїх і чужих.

35 років тому цей меседж без проблем оцінили на Заході. У 1991 році фільм "Бакенбарди" отримав приз FIPRESCI на фестивалі в Сан-Себастьяні — в Іспанії ще добре пам’ятали диктатуру генерала Франко, так само засновану на "традиційних скрєпах", і її сумні наслідки.

Раніше "Телеграф" писав про те, які хіти радянського кінопрокату зняли українці в Україні.