Не лише Трамп. 3 американські фільми, в яких висміяли президента США (відео)

Америка заслужила Дональда Трампа. Хоча б тому, з яким задоволенням Голлівуд уже багато років жорстко й системно знущається з образу американського лідера. А в окремих випадках — і з Першої леді. "Телеграф" зібрав для вас найбільш образливі образи американського президента в голлівудському кіно.

Леслі Нільсен. Президент Бакстер Харріс

Леслі Нільсен у третій і четвертій частинах "Дуже страшного кіно" (2003–2006) доходить до відверто нескромних вершин чарівності ідіотизму. Президент Бакстер Гарріс у його виконанні — клінічний ідіот. Але найгірше те, що в ньому легко впізнаються риси Джорджа Буша-молодшого.

"Улюбленого" президента американців на екрані принижували багато і зі смаком. Починаючи із Сема Роквелла, який у байопіку Адама Маккея Влада показав Буша-молодшого повним нікчемою, якого цікавлять лише курячі крильця з пивом (що принесло Роквеллу другу номінацію на Оскар). І закінчуючи Леслі Нільсеном, який довів цей образ до повного розпаду.

Показово, що в Білому домі, як завжди, зробили вигляд, що нічого не помітили. До другого пришестя Трампа ображатися на карикатуру — навіть таку злу — було не прийнято.

Джек Ніколсон. Президент Джеймс Дейл

Джек Ніколсон у фантастичній "чорній" комедії Тіма Бертона "Марс атакує!" (1996) висміює не конкретного президента, а сам жанр "президентського спектаклю", який розквітнув у дев’яності за Білла Клінтона. Його складові — залежність американської влади від медіакартинки, коли головним радником стає прессекретар, а імідж президента на телеекрані важливіший за реальне управління країною.

Як наслідок, нація отримує самопрезентацію першої особи держави замість рішучих дій влади перед обличчям небезпеки. Для президента Дейла наближення інопланетних "літаючих тарілок" — це насамперед "чудова можливість для фото", іронізувала газета Los Angeles Times.

Джек Уорден. Президент США як порожнє місце

У багатошаровій сатирі Гела Ешбі "Будучи там" (1979) у президента США навіть імені немає. Це збірний образ американського лідера кінця сімдесятих: нервового, безпорадного й слабкого, залежного від свого оточення та ворожих медіа в атмосфері "після Ніксона".

Вотергейтський скандал призвів не лише до поразки республіканців, а й до масової недовіри американців до президентської влади. Порожні розмірковування розумово відсталого садівника (геніальний комік Пітер Селлерс), який волею випадку потрапив до вашингтонського істеблішменту, президент сприймає як глибокий економічний аналіз.

Найсмішніше, що цю метафору економіки як саду, який потрібно обробляти, аби колись зібрати врожай, у своїх виступах використовував Рональд Рейган. За даними Гарвардського кіноархіву, фільм "Будучи там" був відібраний для перегляду президентом як "недоречний" щодо президентської влади, але несподівано сподобався колишньому кіноактору.

За що дісталося Барбарі Буш у "Голому пістолеті"

У другій частині фільму "Голий пістолет" (1991) Девіда Цукера на самому початку є уморлива сцена, в якій лейтенант Френк Дребін у виконанні всюдисущого Леслі Нільсена досхочу познущався з Першої леді Барбари Буш.

Фільм вийшов одразу після перемоги в Перській затоці, тож сатира на самого Джорджа Буша була б недоречною. Головний удар прийняла на себе Барбара Буш, яка в статусі Першої леді була символом такої собі "всеамериканської бабусі". Втім, об’єкт сатири — навіть не вона, а протокольний спектакль, у який, мов слон у крамницю з порцеляною, вривається Дребін.

Як писала Los Angeles Times, місіс Буш не образилася, хоча й зауважила, що гумор фільму був "за її рахунок". А сам Леслі Нільсен уже за чотири місяці був запрошений на офіційний прийом до Білого дому. Щоправда, як далеко його посадили від президентського подружжя, Los Angeles Times не уточнила.

Раніше "Телеграф" розповів про фільм із 90-х, в якому передбачили Путіна.