Космічний дерибан: як на вершині гори "випарувалися" 55 мільйонів бюджетних гривень

Попри скандальний шлейф, приватна фірма продовжує отримувати багатомільйонні підряди

Космічна тематика в Україні майже зникла з порядку денного. Ну, справді, окрім фільму "Ти – космос", якихось гучних успіхів, пов’язаних з цією сферою, останнім часом годі й згадати. Натомість новини про вітчизняні обсерваторії складаються, на жаль, переважно з повідомлень про втрати та скандали.

Так, частину української астрономічної інфраструктури відібрав або знищив ворог. Після окупації Криму Росія захопила найбільшу Кримську астрофізичну обсерваторію в селищі Научний та її Сімеїзьку філію. З початком війни Україна також втратила доступ до станції "Пік Терскол" на Кавказі. А на Харківщині й Луганщині сучасні обсерваторії загарбниками було перетворено на військові бази, а згодом повністю розікрадено та зруйновано.

Проте не меншу тривогу викликають внутрішні прецеденти, коли астрономічні наукові об'єкти стають жертвами банальних майнових оборудок. У Києві наразі НАБУ та прокуратура розслідують передачу землі Головної астрономічної обсерваторії приватній фірмі, пов’язаній із забудовницею Владою Молчановою. Аналогічна історія і з Центральною геофізичною обсерваторією ім. Б.Срезневського, де прокурори через суд скасовують незаконний інвестиційний договір з приватною фірмою на земельну ділянку.

На цьому тлі епопея з відновленням астрономічно-метеорологічної обсерваторії "Білий слон" на вершині гори Піп Іван, що височіє на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей, мала б стати історією успіху. Однак цей унікальний високогірний науковий об'єкт в кращих українських традиціях спершу перетворили на довгобуд. А наразі він і взагалі фігурує у кримінальному провадженні про розтрату 21,5 мільйона гривень.

"Телеграф" розповідає, що відомо про цю унікальну споруду та про схему ймовірного чергового дерибану грошей на вершині Карпат.

Гуцульська піраміда на висоті 2028 метрів

Ідея звести грандіозну споруду на вершині гори Піп Іван виникла у 1935 році. Ініціатором виступило командування Повітряної оборони Республіки Польща, якій до 1939 року належала ця територія. Військові шукали стратегічну точку для метеорологічних спостережень, а Варшавський університет потерпав від світлового забруднення у столиці й терміново потребував нової локації для астрономів. Обирали між Говерлою та Попом Іваном і зрештою зупинилися на останній вершині.

Будівництво тривало лише два роки (зверніть увагу на цю цифру) — з 1936 по 1938 рік. Це був справжній інженерний та людський подвиг. Місцеві гуцули з навколишніх сіл вручну та за допомогою коней витягли на висоту 2028 метрів понад 800 тонн будівельних матеріалів.

У липні 1938 року обсерваторію урочисто відкрили. На той час це був надсучасний автономний комплекс, де постійно жили й працювали люди. Споруда мала 43 кімнати, власну котельню, хлібопекарню, акумуляторну станцію та навіть систему центрального опалення, що дозволяло вченим комфортно зимувати в умовах лютих карпатських морозів. Головною гордістю об'єкта став потужний астрограф з діаметром лінзи 33 сантиметри, який доставили з Единбурга.

Чому саме "Білий слон"?

Назву, яка згодом витіснила офіційну, об'єкт отримав завдяки суворому високогірному клімату. Взимку через шалені вітри та багатометрові шари снігу споруда повністю обростає товстим крижаним панциром. Із підніжжя гори засніжений замок стає схожим на силует гігантського білого слона, який причаївся серед карпатських хребтів.

Проте наукова казка тривала недовго — трохи більше як рік. У вересні 1939 року почалася Друга світова війна. Польські науковці екстрено евакуювали найцінніше обладнання, а сама будівля за кілька років змінила кількох господарів: від радянських метеорологів до угорських військ. У 1944 році обсерваторію остаточно кинули напризволяще. Десятиліттями "Білий слон" стояв пусткою, руйнувався під дією вітрів та страждав від рук вандалів, які розтягли на брухт усе, що залишалося від металевих конструкцій.

Шанс на порятунок з'явився вже у двадцять першому столітті, коли Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника спільно з Варшавським університетом ініціювали масштабну реставрацію пам'ятки. Проєкт мали фінансувати як з українського бюджету, так і коштом європейських грантів. У відновлених стінах планували створити унікальний Міжнародний науковий центр та рятувальний пост.

Але саме на етапі великих грошей карпатський "Слон" знову потрапив у біду, ставши об'єктом інтересу правоохоронних органів.

Перший провальний тендер

Офіційний старт масштабного фінансування реставрації обсерваторії на папері відбувся наприкінці 2019 року. 12 грудня Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника оголосив перший великий тендер на відновлення споруди з очікуваною вартістю 43,4 млн грн. Переможцем відкритих торгів з пропозицією у 42,7 млн грн стало ТзОВ "Будівельна компанія Трансбуд". Строк виконання угоди було вказано досить чітко — 2020-2021 роки.

Офіційні підписи під першою базовою угодою №86Т/19 сторони поставили 23 грудня 2019 року. З боку замовника документ особисто скріпив своїм підписом та гербовою печаткою вишу ректор університету Ігор Цепенда. Від імені підрядника свій автограф та синю печатку компанії залишив тодішній директор ТзОВ "Будівельна компанія Трансбуд" В. М. Салагай.

Гроші на рахунки приватного будівельника потекли миттєво. Вже за три дні після підписання контракту, 26 грудня 2019 року, університет перераховує фірмі перші символічні 11 637 грн. Наступного року фінансування стає системним: 27 березня 2020 року "Трансбуд" отримує 1,35 млн грн, 30 жовтня — ще 2,83 млн грн, а під кінець року, 29 грудня 2020 року, на рахунки падає транш у розмірі 374 547 грн.

Паралельно з освоєнням перших мільйонів, у межах грантового проєкту PIMReC, було започатковано публічний "Щоденник будівництва". Ця платформа мала демонструвати європейським донорам та українському суспільству повну прозорість високогірних робіт. Координатори обіцяли детально, ледь не покроково фіксувати кожен етап реставрації замку на вершині Карпат.

І справді, кілька місяців будівництво поетапно висвітлювалося. Проте з серпня 2023 року цей колись пафосно презентований щоденник будівництва виглядає повністю закинутим. На сторінці вказано: у зв’язку з завершенням проєкту "адаптації колишньої обсерваторії на горі Піп Іван до потреб високогірного рятувального навчального центру". Що це означає на практиці, зрозуміти непросто. Адже на останніх світлинах споруда обсерваторії досі обгороджена будівельним риштуванням, тобто будівельні роботи явно не були закінчені.

Поки публічний щоденник будівництва обривався на незрозумілих формулюваннях, за лаштунками ProZorro тривав зовсім інший процес. Чітко вказані у першому договорі терміни виконання робіт (2020-2021 роки) виявилися умовністю. Замість того щоб здати об'єкт вчасно, Ігор Цепенда та керівництво "Трансбуду" почали укладати численні додаткові угоди. Ними регулярно переносили дати завершення реставрації, спираючись на складні погодні умови та високогірну специфіку Карпат.

Під прикриттям цих паперів фінансовий дощ продовжував капати на рахунки підрядника. Протягом 2021 року університет здійснив ще цілу серію виплат: 25 червня компанія отримує 1,35 млн грн, у вересні кількома траншами на рахунки заходить сумарно понад 3,16 млн грн, у листопаді двома платежами казначейство перераховує ще 2,5 млн грн, а під кінець року, 28 грудня 2021 року, падає рекордний переказ у розмірі 5,36 млн грн.

Цей процес регулярного перенесення термінів та перерахунку коштів тривав роками, аж доки у липні 2025 року договір №86Т/19 нарешті не було розірвано. Фінальний звіт про виконання угоди зафіксував невтішні для українського бюджету цифри. З початкових 42,7 млн грн підряднику реально встигли виплатити 21,9 млн грн. При цьому, як згодом повідомлять слідчі, ТзОВ "Будівельна компанія Трансбуд" залишає невиконаними роботи на астрономічну суму — 21,5 млн грн. Тобто половину бюджету освоїли, роботу кинули, а обсерваторія так і залишилася стояти у будівельних лісах.

Підозра у службовому підробленні: у чому суть кримінальної справи

Офіційна фабула кримінального провадження №42026092010000022, яке розслідує поліція під процесуальним керівництвом Окружної прокуратури міста Івано-Франківська, говорить про ознаки злочину, передбаченого частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України — службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки.

Слідство розслідує можливі факти, цитуємо, "складання, видачі службовою особою свідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, іншого підроблення офіційних документів, що призвело до тяжких наслідків", службовими особами (університету та ТзОВ "Будівельна компанія Трансбуд"). На папері роботи вважалися виконаними, і підряднику за ними фактично оплатили 21 921 768 грн. Проте, за версією слідства, насправді будівельних робіт було проведено хіба на 400 тисяч гривень.

Справжнього цинізму схемі додає те, що у жовтні 2025 року, коли університет оголосив другий великий тендер на реставрацію обсерваторії, переможцем… знову стало ТзОВ "Будівельна компанія Трансбуд", отримавши на це 41,99 млн грн.

Не виключено, що в новий кошторис закладені ті самі невиконані з 2019 року роботи, які тепер можуть бути оплачені повторно.

Наразі слідство отримало ухвалу суду на тимчасовий доступ до фінансових документів "Трансбуду" та університету, що стосуються реставрації, щоб покроково відстежити, на що і як були насправді витрачені "космічні" мільйони.

Обіцянки-цяцянки довжиною у шість років

Паралельно з тим, як за зачиненими дверима казначейство перераховувало мільйони на рахунки "Трансбуду", керівництво університету та підрядники створили для суспільства нескінченний серіал під назвою "обсерваторія ось-ось запрацює".

Заява Марценюка у 2021 році: перші публічні звіти про близький фінал почалися ще п'ять років тому. У 2021 році керівник та власник компанії-підрядника Володимир Марценюк, за даними ЗМІ, стверджував, що реставрація високогірного об'єкта перебуває на завершальному етапі.

Візит міністра Лісового: у вересні минулого року на вершину гори Піп Іван з офіційним візитом піднявся міністр освіти і науки України Оксен Лісовий. Його особисто зустрічав в.о. ректора Ігор Цепенда. Міністру демонстрували хід робіт та масштабні плани розвитку освітньої платформи на базі обсерваторії.

Але світлина, зроблена за результатами поїздки, показує реальний стан справ – все ті ж неприбрані ліси та будівельне сміття.

Обіцянки Цепенди у "Куншті": зрештою, у недавньому інтерв'ю для журналу "Куншт" Ігор Цепенда проговорився, що повноцінний запуск та початок дослідження далекого космосу в обсерваторії начебто заплановані на кінець літа 2026 року. Розповів про закупівлю роботизованих телескопів із надсучасними камерами та літакового спецскла для ілюмінаторів.

Також у червні на території обсерваторії відбувся виїзний круглий стіл. У відеозвіті про нього начебто навмисне намагалися не показувати весь комплекс, особливо внутрішню частину. Хіба кілька готових і явно досить тісних кімнат. Але все те ж риштування, яке свідчить про незакінчені роботи, у кадр все-таки потрапило.

Історичний сором на тлі джипінгу: куди зникли 55 мільйонів

Отже, підсумуємо. У середині двадцятого століття польські інженери та місцеві гуцули без жодних сучасних технологій, важкої техніки, супутникового зв'язку та комп'ютерних кошторисів спромоглися з нуля звести грандіозний комплекс на 43 приміщення усього за два роки. Сучасні ж реставратори спільно з університетськими чиновниками вовтузяться зі звичайною реставрацією об'єкта уже шостий рік поспіль.

При цьому фінансування карпатського довгобуду давно набуло промислових масштабів. Ми порахували усі офіційні транзакції Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника на рахунки ТзОВ "Будівельна компанія Трансбуд" на підставі відкритих даних державного порталу spending.gov.ua. І загалом виявилося, що було витрачено 55,2 млн грн бюджетних та грантових коштів.

Затримку будівництва виправдовують передовсім начебто складними гірськими умовами, що стоять на заваді доставляння будівельних матеріалів. Але, погодьтеся, ці заяви звучать як мінімум цинічно на фоні того, як цілі колони джипів щодня спокійно роз'їжджають верхівками Карпат. І складні гірські умови їм чомусь не надто заважають, як і законодавча заборона. А тут приватна фірма, маючи на руках 55 мільйонів гривень, не може знайти можливість виконати свої зобов’язання.

Ужгородський шлейф львівських реставраторів

Причину дивної довіри університету до конкретного приватного будівельника, можливо, варто шукати в біографіях його бенефіціарів. За даними аналітичної системи YouControl, ТзОВ "Будівельна компанія Трансбуд" зареєстроване у Львові, а його офіційними власниками та засновниками є Володимир Олегович Марценюк та Любов Дмитрівна Марценюк, які прописані у селі Лисиничі на Львівщині.

Як з'ясував "Телеграф", у "професійному портфоліо" цієї родинної компанії нинішній карпатський скандал є не першим. Керівництво та власники фірми вже проходили фігурантами у гучному кримінальному провадженні на Закарпатті. Правоохоронці офіційно підозрювали бенефіціарів "Трансбуду" у зухвалому завищенні вартості робіт на суму понад 6,5 млн грн під час реставрації іншої історичної перлини — пам'ятки архітектури національного значення "Амбар та винний льох 18 століття" у місті Ужгород.

Згідно з матеріалами судового реєстру, ужгородська схема була практично ідентичною карпатській: внесення неправдивих відомостей до актів виконаних робіт, завищення об'ємів та виведення бюджетних мільйонів. Проте, попри наявність "кримінального шлейфу", Прикарпатський національний університет без жодних сумнівів знову і знову віддавав "Трансбуду" багатомільйонні високогірні підряди.

Редакція "Телеграфу" наразі готує та має намір надіслати запити до керівництва Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Міністерства освіти і науки України, а також до правоохоронних органів Івано-Франківщини, щоб отримати коментарі щодо поточної ситуації на об'єкті та стану розслідування кримінальної справи.

"Телеграф" і надалі буде уважно відстежувати хід цього високогірного розслідування та обов'язково повідомить читачів про його результати. Не перемикайтеся.