Укриття з російським слідом: чому оборонні тендери вигравав цікавий тандем

Що відомо про закупівлю неякісних захисних споруд за завищеною ціною

Поки військові об’єкти та об’єкти критичної інфраструктури щодня потерпають від російських ракет, значна частина державних коштів, виділених на безпеку, стікає до кишень сумнівних ділків. ТОВ "Л7" – львівська компанія з мізерним статутним капіталом та кримінальними вироками у бекграунді керівництва – примудрилася освоїти 164 мільйони гривень на тендерах ЗСУ, "Укрнафти" та ТМ "Газмережі".

Як фірмі-посереднику вдалося продавати мобільні укриття, виробник яких мав очевидний "російський слід", чому замовники заплющили очі на безпековий аудит та який "сімейний підряд" стоїть за схемою, читайте у матеріалі "Телеграфу".

За крок до контракту для ЗСУ: на невідповідності закрили очі

В середині серпня військова частина А1478 оголосила закупівлю захисних споруд із цінником у 59,8 млн грн. В боротьбу за цю суму вступили дві компанії львівське Колективне підприємство "Завод залізобетонних конструкцій №1" та ТОВ "Л7". ТОВ "Л7" із самого початку заходило з дешевшою пропозицією. А вже під час електронного аукціону, коли суперник спробував зрівняти ціну, "Л7" знизило свою пропозицію ще на один крок – до 57,7 млн грн, виборовши статус переможця.

Перепоною до підписання контракту стали лише кілька суттєвих невідповідностей, які тендерний комітет виявив під час ретельної перевірки документів "Л7". Фірма-фаворит примудрилася завантажити в систему Prozorro справжній "букет" юридичних аномалій:

• електронна банківська гарантія на 200 тис. грн не відповідала профільній Постанові НБУ №639 та типовій формі Мінекономіки;
• для підтвердження кваліфікації компанія надала старий контракт із "Газмережами", який стосувався звичайних наземних споруд типу "Фортеця". Натомість військові потребували виключно складних заглиблених конструкцій;
• договір дистрибуції з виробником – ТОВ "Хоббіт Хаус" формально закінчився ще наприкінці 2025 року, а жодних свіжих паперів про його продовження на 2026 рік менеджери не надали.

Здавалося б, після оприлюднення такого переліку зауважень закупівлю замовник мав би скасувати, а учасника – дискваліфікувати. Проте військова частина дала ТОВ "Л7" час на "коригування помилок". І вже через місяць, 3 вересня, командир в/ч підполковник Віталій Волощук та директорка ТОВ "Л7" Тетяна Третяк уклали договір № 106. Згідно з документами, фірма зобов’язана поставити два великі підземні бункери, що змонтовані з окремих залізобетонних блок-модулів.

При цьому в технічній документації та кресленнях угоди фігурує саме продукція ТОВ "Хоббіт Хаус" – того самого виробника, чинність договору дистрибуції з яким станом на серпень 2026 року не була належним чином підтверджена.

Показово, що принцип "непохитної лояльності" поділяють не всі військові. Вже 7 вересня інший замовник – військова частина А1469 – розглянула тендерну пропозицію ТОВ "Л7" на постачання захисних споруд і того ж дня відхилила. Причина – невідповідність вимогам оголошення.

Корпоративний фасад та приховані зв'язки: чому симбіоз невипадковий

Формально львівське ТОВ "Л7" виглядає як класичний ринковий "неофіт". Компанія була зареєстрована 22 лютого 2024 року, а її основним видом діяльності вказано "виготовлення виробів із бетону для будівництва". Посаду керівника тут обіймає Тетяна Третяк.

Попри статус "новачка" на ринку під управлінням цієї непублічної менеджерки компанія "зі старту" продемонструвала фінансове диво. Якщо у 2024 році виторг ТОВ "Л7" склав 49,3 млн грн (чистий прибуток 2,17 млн грн), то у 2025 дохід подвоївся і досяг 97,4 млн грн (чистий прибуток 3,97 млн грн).

Пояснення такому успіху варто шукати в біографії власника бізнесу – киянина Костянтина Реви. У публічному просторі та в інтерв’ю медіа він фігурував як комерційний директор вже згаданого виробника захисних споруд ТОВ "Хоббіт Хаус". В цьому статусі, Рева зареєстрував "Л7" зі статутним капіталом всього в 11 тис. грн, яка фактично стала посередником для продажу укриттів.

Поява нової юрособи на ринку збігається з гучним публічним скандалом, що спалахнув на початку 2024 року навколо "Хоббіт Хауса", який на той момент натендерив понад 189 млн грн. Журналісти з’ясували: чоловік засновниці фірми Ілони Левковської та фактичний технічний директор компанії Олексій Левковський – це колишній російській банкір Олексій Алякін. При цьому на батьківщині він попався на розкраданні 2 млрд рублів і був заочно заарештований.

Левковському-Алякіну закидали зв’язки з російськими спецслужбами, а також потужне політичне лобі в Україні: колишня цивільна дружина бізнесмена – народна депутатка Ганна Скороход, користуючись статусом голови ТСК Верховної Ради, нібито просувала "Хоббіт Хаус" на державних закупівлях.

Через цей резонанс у материнській компанії терміново змінили керівництво та засновників – замість Ілони Левковської в ЄДР бенефіціаром вказали Оксану Муравіну. Паралельно запустили "чисте" ТОВ "Л7" як зручного дублера для збору бюджетних контрактів.

Цікавий нюанс, власник "Л7" Костянтин Рева, попри те, що співпрацює з військовими підрозділами та претендує на мільйонні оборонні замовлення від ЗСУ, попався на спробі втечі за кордон. В листопаді 2025 року на пункті "Краківець" підприємець надав військовий квиток зі штампом "непридатність до військової служби зі зняттям з обліку". От тільки зробив цей документ бізнесмен власноруч, що зафіксовано у вироку Яворівського районного суду Львівської області. Свою провину Рева визнав й відбувся символічним для його статків штрафом у 17 тис. грн.

Хронологічні аномалії, мільйони через Prozorro та кримінальний слід

Стрімкий зліт львівського ТОВ "Л7" на ринку захисних споруд — крім зв’язків власників — спирався і на ігнорування юридичних правил. Як показав аналіз тендерної документації, фірма почала торгувати запатентованою продукцією ТОВ "Хоббіт Хаус" ще до укладання договору дистрибуції.

• За 5 місяців до угоди – 14 червня 2024 року – ТОВ "Л7" підписало контракт із ТОВ "Урбантекс" на постачання 28 модулів "Хоббіт 2.0." та 2 тамбурів за 13,4 млн грн.

• За три тижні до угоди – 23 жовтня 2024 року – Костянтин Рева особисто поставив підпис під контрактом з ТОВ "Газорозподільні мережі України" на постачання укриттів "Фортеця" на 18,7 млн грн.

Попри серйозність порушення, що вказує на залаштункові домовленості та недобросовісну конкуренцію, фірма виконала ці договори та здала об’єкти замовникам. Такий сумнівний з погляду відповідності всім нормам старт не завадив ТОВ "Л7" стати регулярним фаворитом держзакупівель і отримувати все нові мільйонні підряди на постійній основі.

Загалом за час свого існування компанія виграла державних торгів на суму 164,5 млн грн. Головними замовниками стали:

• ПАТ "Укрнафта" – свіжий контракт на 42,8 млн грн компанія підписала у серпні 2026 року, а також має цілу серію угод за 2024-2025 роки на понад 57 млн грн;
• філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" закупили захисних споруд на понад 45 млн грн тощо.

Інші гравці ринки неодноразово намагалися звернути увагу замовників на штучну монополізацію торгів через систему Prozorro. Конкуренти фактично звинувачували державні структури у змові з конкретними виробниками задля "проштовхування" потрібного посередника. Ось найпомітніші приклади маніпуляцій, зафіксовані на сторінках закупівель.

• Березень 2025 року. Тендер Миколаївської філії "Газмережі" на 24 млн грн. Замовник прописав вимогу надати сертифікат відповідності конкретним пунктам ДСТУ 9195:2022. Інші учасники ринку заявили, що проаналізували майже 10 заводів-виробників і такий специфічний документ знайшли лише в одного – ТОВ "Хоббіт Хаус", чиї інтереси й представляє ТОВ "Л7".

• Серпень 2026 року. Тендер військової частини А1478 на 59,8 млн грн. Конкуренти вимагали прибрати дискримінаційні норми щодо сертифікатів ISO (виключно з акредитацією НААУ) та специфічні формулювання про "зведення споруд". Вони прямо вказали, що такі штучні обмеження прописані під одного учасника, щоб закрити доступ до торгів іншим виробникам.

Кримінальний фінал: замовник прикриває тили, а поліція шукає брак

Натомість зв’язок деяких замовників і львівського посередника виявився настільки міцним, що вони навіть готові закривати очі на очевидні репутаційні ризики. Та поки чиновники у кабінетах віддають підряди фірмі-посереднику, до його партнера і виробника захисних споруд – ТОВ "Хоббіт Хаус" — виникли питання у правоохоронців.

Слідче управління ГУНП у Волинській області наразі проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні від жовтня 2025 року за ч. 4 ст. 191 КК України (привласнення та розтрата майна в умовах воєнного стану). Йдеться про постачання укриттів для шкіл та дитячих садків у Волинській області.

Поліцейські порівняли ринкові ціни на Prozorro та з’ясували, що інші бюджетні установи купували аналогічні за значно нижчими цінами. Це наштовхнуло поліцію на підозру: під виглядом надійних укриттів класу захисту А-II освітянам могли поставити споруди нижчого класу захисту й невідповідної якості. Щобільше, у судових документах слідчі зазначають: якщо судова експертиза МВС підтвердить невідповідність бункерів заявленим характеристикам, надані постачальником документи про якість вважатимуться такими, що "містять ознаки підробки".

Найприкметніше, що ані медіаскандал навколо "російського сліду", ані розслідування правоохоронців не зупинили оборонних замовників. Військові частини ЗСУ, які у 2022-2024 роках активно замовляли укриття в "Хоббіт Хаус", не розірвали взаємини ні з виробником, ні з посередником ТОВ "Л7" і продовжили системну співпрацю.

Лише за перші дев’ять місяців 2026 року партнери спільно розіграли та законтрактували оборонних замовлень на понад 160 млн грн. Зокрема, тільки від початку 2026 року "Хоббіт Хаус" підписав контракти з чотирма в/ч на загальну суму понад 80 млн грн, тоді як ТОВ "Л7" – з ще одним підрозділом на понад 50 млн грн, плюс підряди від ПАТ "Укрнафта" на 42,8 млн грн, та очікує рішення за новими лотами АТ "Укртансгаз" на 25,7 млн грн.

Ситуація із закупівлями захисних споруд у компаній із токсичним бекграундом власників та кримінальними провадженнями щодо якості продукції вимагає максимальної прозорості. Коли йдеться про безпеку військових об’єктів та критичної інфраструктури, використання фірм-посередників із сумнівною репутацією створює серйозні ризики.

"Телеграф" продовжує стежити за розвитком цієї історії. Редакція готує офіційні запити до Міністерства оборони та правоохоронних органів, а також очікує на результати судових експертиз щодо реальної міцності вже поставлених конструкцій. Не перемикайтеся.