У СРСР продавці могли жити як королі: чому вони отримували таку високу зарплату

За офіційної платні 85–110 рублів м’ясник чи працівник гастроному міг мати від 500 до понад 1500 рублів на місяць завдяки доступу до дефіциту

Рубач м’яса та продавець гастроному в СРСР вважалися людьми, які добре влаштувалися. Офіційно вони отримували 85–110 рублів, але реальний місячний дохід міг сягати від 500 до понад 1500 рублів.

Таку різницю давали не щедрі виплати за роботу, а доступ до дефіцитних продуктів, неофіційні домовленості й махінації під час торгівлі.

Чому гроші не гарантували покупки

У радянському магазині самої потрібної суми було замало. М’яса, ковбаси та інших затребуваних продуктів могло не бути у вільному продажу. Як пояснює Вікіпедія, товарний дефіцит означав нестачу товарів, які покупці не могли придбати навіть за наявності грошей. Працівники торгівлі мали кращий доступ до таких товарів – це сприяло поширенню блату.

За таких умов особливе становище мав продавець за прилавком. Покупцеві було важливо, чи дістанеться йому продукт і якої він буде якості. У м’ясному відділі різниця була особливо відчутною: одному покупцеві продавали добрий шматок, іншому – переважно кістки та жир. М’ясник впливав на цей розподіл, тож знайомство з ним мало практичну цінність.

Через дефіцит продавець ставав потрібною людиною для тих, хто хотів отримувати кращі продукти. Звідси й привілеї, які важко пояснити скромною офіційною платнею: сам доступ до товару давав перевагу, а знайомства відкривали можливості, недоступні звичайному покупцеві в черзі.

Як заробляли на обважуванні та обрахунку

Додатково заробляли, зокрема, на обважуванні: людина платила за більшу вагу, ніж отримувала насправді. Інший спосіб – обрахунок, коли з покупця брали зайві гроші. Можливість таких махінацій робила роботу в продовольчій торгівлі прибутковою.

Щойно на прилавку з’являлася популярна ковбаса, швидко збиралася черга. Продавець поспішав, товар зважували на ходу, а покупці намагалися встигнути придбати бажане. У метушні розбіжність у вазі легше було видати за звичайну похибку. Невеликі суми з багатьох покупок складалися в додатковий дохід.

У м’ясному відділі мала значення й різниця між шматками. У наведеному в огляді soviet_life цін 1970-х – початку 1980-х років яловичина в державному магазині коштувала 2 рублі 20 копійок за кілограм, свинина – 2 рублі 50 копійок, а вирізка на ринку – 4 рублі 50 копійок. Та ціна на магазинному ціннику не відповідала на головне запитання покупця: який саме шматок йому дістанеться.

Чому за місце біля прилавка були готові платити

Робота продавця м’ясного відділу вважалася особливо вигідною навіть порівняно з іншими посадами в продовольчій торгівлі. За офіційної платні близько ста рублів м’ясник міг носити шкіряну куртку – ознаку достатку – і їздити на доброму автомобілі. Його побут показував, наскільки реальні можливості такого працівника відрізнялися від суми в зарплатній відомості.

Потрапити на це місце було непросто: допомагали зв’язки або значна винагорода керівництву. Люди прагнули отримати посаду, що давала постійний доступ до затребуваного товару й неофіційних заробітків. Тому скромна за документами робота біля м’ясного прилавка могла приваблювати більше, ніж професія з вищою офіційною зарплатою.

Як повідомляв "Телеграф", шахтарі й забійники заробляли 500–1000 карбованців на місяць.