На цій роботі отримували більше за професорів: скільки платили нашим дідусям у 70-х і на що вистачало

Сьогодні важко уявити світ, де звичайний робітник біля печі чи в шахті заробляє втричі більше за головного лікаря, професора університету чи провідного програміста. Однак у 1970–1980-х роках усе було саме так. Радянська система будувалася на культі фізичної праці та важкої промисловості, а працівників гарячих цехів і шахт вважали справжньою фінансовою елітою.

Скільки отримували шахтарі та забійники

Поки молоді інженери після вишів рахували копійки від зарплати до зарплати, шахтарі й забійники належали до найвищооплачуваніших категорій робітників. Їхня офіційна зарплата становила 500–1000 карбованців на місяць і залежала від виконання та перевиконання норми.

Для порівняння, середня зарплата в країні тоді сягала приблизно 150–170 карбованців. За важку працю під землею, ризик для життя та вислугу років платили величезні на той час гроші.

Шахтар на Донбасі чи в Кривбасі міг за один місяць отримати стільки, скільки молодий спеціаліст у бюро заробляв за пів року. Такий розрив у доходах і робив цих працівників своєрідною робітничою аристократією.

Автомобіль за 6–10 місяців і дефіцитні товари

Однією з великих покупок, на які вистачало шахтарських заробітків, був автомобіль. Новенькі "Жигулі" ВАЗ-2101 коштували близько 5500 карбованців. Шахтар міг відкласти на машину за 6–10 місяців роботи, тоді як звичайному службовцю доводилося збирати гроші десятиліттями.

Для шахтарів автомобіль був доступний без черги або з очікуванням приблизно пів року. Високі зарплати доповнювало краще постачання міст, у яких вони жили: дефіцитні товари туди завозили значно активніше.

Серед таких товарів були фінські меблеві гарнітури, чеська сантехніка, імпортний одяг і взуття. Доступнішими в шахтарських містах були й делікатеси, на які також вистачало високих заробітків.

Пільговий відпочинок і покупки на 700 карбованців

Щороку шахтарі отримували путівки до санаторіїв Криму, Кавказу чи Карпат. Відпочинок був безкоштовним або обходився за невелику частину повної ціни – 15–20% вартості путівки.

Купівельну спроможність шахтарської зарплати добре ілюструють тодішні ціни на продукти. За місячний заробіток у 700 карбованців можна було купити 318 кг вареної ковбаси "Докторська" за ціною 2,20 карбованця за кілограм. Інший еквівалент цієї суми – 3500 буханок хліба.

Серед прикладів покупок на такий місячний заробіток також називали два кольорові телевізори "Рубін". Вартість одного такого телевізора становила приблизно 650 карбованців.

Як повідомляв "Телеграф", модель "Москвича 408" А-1 1979–1980 років у масштабі 1:43 зараз коштує 558 грн, тож радянський автомобіль може зберігатися в родинному автопарку й у вигляді колекційної мініатюри у каталозі моделей. П’ятиметрова машина в такому масштабі перетворюється на копію завдовжки близько 12 сантиметрів, а її ціна показує, що пам’ять про автівки минулого має й колекційну вартість.