"Яблучний" тил: як держпідприємства купують преміальні iPhone під час війни

Як можна було б заощадити на закупівлі супердорогих девайсів

Українським театрам, комунальним підприємствам та держбанкам, схоже, не потрібні ремонти чи економія бюджету. Їм подавай останні преміальні iPhone. Безперечно, люксового зв’язку хочеться усім, але чому це має відбуватися коштом платників податків?

Як можна виправдати ситуацію, коли збитковий комунальний театр у прифронтових Сумах купує на тендері один мобільний телефон за понад 82 тисячі гривень? Або коли КП, що по вуха у боргах, викладають за роздрібні флагманські смартфони Apple десятки тисяч бюджетних гривень?

Найабсурдніше у ситуації, коли згадані установи витрачають шалені кошти на "яблучну техніку", це те, що держава насправді має всі можливості самостійно "обрубати" навіть подібні їх надмірні апетити. Причому втричі дешевше за ринкову вартість.

"Телеграф" розбирався, хто останнім часом не соромився купувати розкіш за бюджетний кошт і чи можна було б на цих закупівлях навпаки зекономити.

Потреба проти розкоші

Сьогодні, як відомо, фінансова система України публічно декларує режим максимального затягування пасків. Державний бюджет перекроєний під потреби оборони, а від кожної бюджетної установи, мерії чи комунального підприємства вимагають жорсткої економії кожної копійки платників податків. Проте аналіз публічних закупівель засобів зв'язку свідчить, що ці правила гри чомусь стосуються не всіх.

Зрозуміло, що сама по собі потреба державного сектору в мобільних телефонах є цілком природною та обґрунтованою. Сучасній лікарні, КП чи органу місцевого самоврядування цілком нормально мати корпоративні мобілки. Тому, власне, напевно і не варто дивуватися витратам на цей сегмент у загальноукраїнському масштабі.

Так, згідно з офіційними даними аналітичного модуля Prozorro, лише протягом 2026 року державні та комунальні замовники оголосили 1,14 тисячі лотів на придбання мобільних телефонів. Загальна очікувана вартість цих угод за неповний рік уже сягнула 102,6 мільйона гривень.

Проте аномалії починаються тоді, коли в технічних специфікаціях до цих тендерів замість звичайних робочих "конячок" з'являються супердорогі флагмани останніх поколінь, вартість яких шокує.

Мистецтво вимагає iPhone?

Найсвіжішим і водночас найбільш гротескним прикладом того, як виглядає преміумзакупівля під час війни, став нещодавній контракт Сумського національного академічного театру імені Щепкіна. Замість того щоб вкладати кошти в оновлення залів чи підтримку акторів, закладу терміново знадобився мобільний телефон за 80 798 гривень.

Згідно з угодою, укладеною 1 жовтня 2026 року, театрали придбали не просто засіб зв'язку, а топовий Apple iPhone 17 Pro Max на 512 GB (який у магазинах, до речі, можна знайти тисяч на 10 дешевше від згаданої ціни) у комплекті з фірмовим прозорим чохлом, щоб захистити дорогу покупку. Апарат замовили у ТОВ "Комел" (відоме на ринку під брендом Brain), провівши закупівлю без використання електронної системи, тобто через прямий договір.

При цьому, якщо вірити даним YouControl, фінансова ситуація в самому театрі перебуває не в найкращому стані — за перше півріччя 2026 року він фіксує збитки на рівні 204 тис. грн.

Пояснювати такий "культурний шик" довелося керівнику закладу Дмитру Некрасову. Смартфон придбали нібито для виробничих потреб інформаційно-комунікаційного відділу. За його словами, покупку профінансували за власні кошти підприємства, отримані від господарської діяльності. Утім, логіка, за якою зароблені театром гроші спрямували на ультрадорогу роздрібну розкіш, замість компенсувати борги, так і залишилася за лаштунками.

Тролейбуси класу "Pro Max" та інші преміумапетити місцевих комунальників

Якщо купівлю дорогого смартфона для театру керівництво намагалося виправдати потребами "красивого кадру", то закупівлі інших комунальних контор остаточно збивають з пантелику. Так, преміальним "яблучним" зв'язком вирішили забезпечити працівників (вірніше, ймовірно одного працівника) міського електротранспорту в Рівному.

Мова про контракт КП "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради (керівник Валентин Ткачук), укладений 24 липня 2026 року. Тролейбусне депо вирішило прикупити мобільний телефон Apple iPhone 17 Pro Max на 256 GB у кольорі Blue.

За люксовий гаджет це комунальне підприємство, що, за даними YouControl, у першому півріччі поточного року має збитки на рівні 13,6 млн грн, виклало 65 700 гривень (без ПДВ). Закупівлю традиційно провели без використання електронної системи, уникнувши конкурентного аукціону. Постачальником гаджета зазначена фізична особа, така собі Рак Ольга Олександрівна. Прямо цікаво, який ексклюзивний контракт вона має з Apple, що готова постачати подібну техніку на тендерах…

Навіщо підприємству, що обслуговує міські тролейбуси, знадобився топовий телефон за ціною кількох десятків автомобільних шин, справжня загадка. Можливо, також знімати "тік-токи" для збільшення пасажиропотоку, а, можливо, директор втомився ходити з бюджетним "андроїдом".

Утім, рівненські транспортники далеко не самотні у своєму бажанні доторкнутися до прекрасного. Подібні преміальні апетити демонструє й комунальне телебачення на Чернігівщині.

Зокрема, 28 липня 2026 року КП "Телекомпанія "Прилуки" Прилуцької міської ради (директор Ірина Павлютіна) уклало договір на придбання мобільного телефона 15-ї серії. Це, звісно, не айфон 17, а лише 15-та модель, але у своїй топовій модифікації Apple iPhone 15 Pro Max на 512 GB. Ця покупка обійшлася місцевому комунальному медіа у 38 100 гривень (без ПДВ). Угоду традиційно провели без використання електронної системи через прямий контракт із ФОП Скирта Кирило Петрович.

Банкіри "на стилі": закупівлі "яблучних" флагманів

Та найбільшим любителем айфонів за останні місяці виявився державний ПриватБанк. Серед цьогорічних угод на Prozorro можна знайти великі контракти цього державного фінансового гіганта, суми яких змушують взагалі забути про провінційні комунальні контори. Фінансова установа купує девайси не поштучно, а відразу серіями.

Так, 9 квітня 2026 року державний банк уклав контракт на придбання чотирьох мобільних телефонів iPhone 17 256GB у чорному кольорі (Black Model A3520). Загальна вартість цієї закупівлі склала 177 600 гривень з ПДВ, тобто один свіжий девайс обійшовся банку у 44 400 гривень. Договір підписали без використання електронної системи за спрощеною процедурою воєнного стану через нібито нагальну потребу, а постачальником преміальної техніки стало ТОВ "АЙ ОН".

Проте справжній масштаб відкривається в іншій угоді банку від 26 травня 2026 року на загальну суму 3 130 890 гривень із ПДВ. Формально контракт провели за класифікатором комп'ютерного обладнання. Проте, якщо заглянути у специфікацію договору, банк оптом придбав одразу 70 штук смартфонів iPhone 17 у чорному кольорі на 256GB, а також 70 штук фірмових адаптерів живлення Apple потужністю 20W.

Постачальником цієї гігантської партії виступило ТОВ "АЙТІ ПЛАНЕТГРУП". Угоду уклали напряму, як звіт про договір без використання електронної системи, а підставою знову вказали "нагальну потребу". Навіщо фінансовій установі під час війни знадобилася така кількість новітніх американських флагманів без конкурентних торгів — невідомо. Замовник традиційно обмежився сухими звітними формулюваннями в обґрунтуванні.

Мільйонний конфіскат "за безцінь" для перекупників

Хоча мотиви та обґрунтованість закупівлі преміальної техніки Apple державними та комунальними установами викликають чимало запитань, не менше здивування викликає й те, як держава розпоряджається власними можливостями у цьому питанні. Насправді подібні запити державний сектор міг би забезпечувати самостійно, якби в країні була налагоджена ефективна система менеджменту арештованого майна.

У розпорядженні держави — завдяки роботі митників та правоохоронних органів — ледве не щотижня опиняються сотні й тисячі одиниць конфіскованої преміумтехніки. Офіційні дані платформи Prozorro.Продажі свідчать, що Агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА) регулярно виставляє такі "яблучні" лоти на торги.

Проте замість реальної економії та передачі (ну, чи продажу) гаджетів держструктурам, усе реалізується за досить специфічною схемою. Відомство об'єднує гігантські партії вилучених пристроїв в один величезний неподільний гуртовий лот, який з молотка масово йде комерційним перекупникам із суттєвим дисконтом.

Яскравий приклад – масштабні торги, що тривають прямо зараз. На цей аукціон виставили велику партію контрабанди, затриману на Львівській митниці. В один лот запакували 819 одиниць абсолютно нової техніки Apple у заводських упаковках.

Специфікація цього затриманого вантажу здатна закрити потреби у зв'язку для десятків відомств. У переліку зафіксовано рівно 501 новий смартфон:

• 447 одиниць новітньої лінійки iPhone 17 (зокрема 100 пристроїв iPhone 17 Pro у кольорі Deep Blue, 140 штук у кольорі Cosmic Orange та десятки флагманських версій Pro Max із пам'яттю до 1 терабайта);
• 22 штуки iPhone 16 Pro Max (у кольорі Desert Titanium);
• 32 одиниці iPhone 15 Plus.

Решта лота у кількості 318 одиниць — це навушники AirPods та смартгодинники Apple Watch останніх модифікацій.

Стартова ціна всієї цієї гігантської партії на торгах була зафіксована на позначці 11 469 147 гривень. Якщо розподілити цю суму пропорційно до ринкових класів пристроїв, то новенький, запакований iPhone 17 обходиться на цих торгах приблизно у 20 тисяч гривень.

Але ось, що виходить у результаті: бізнес викуповує у держави преміумфлагмани, найчастіше з суттєвою знижкою, щоб потім перепродати їх на ринку. Водночас державні та комунальні органи беруть чисті гроші платників податків, ідуть до тих самих роздрібних мереж і купують "айфони" за повною комерційною, а інколи — навіть за завищеною ціною (як це, схоже, і відбулося у випадку із Сумським театром).

Звісно, окремі комунальні установи, лікарні чи театри затиснуті в жорсткі процедурні рамки. Вони юридично не мають права просто прийти на комерційний аукціон і викупити вилучений на митниці товар. Проте на вищому державному рівні цей механізм економії мав би працювати автоматично. Замість того щоб зливати дорогі гаджети приватним фірмам, їх логічно було б знімати з арешту та передавати на баланс відомств, у яких справді є гостра виробнича потреба в подібних засобах зв'язку.

Ситуація з масовою купівлею "яблучних" флагманів яскраво підсвічує глибокий парадокс, який полягає у відсутності системного підходу та єдиного логічного механізму координації та перерозподілу ресурсів. В результаті це призводить до банального марнотратства в часи, коли кожна бюджетна гривня має працювати на оборону країни.

Поки в країні офіційно декларується режим максимальної економії, тилові чиновники та топменеджери держструктур продовжують обирати комфорт класу "Pro Max". І виправдання про "виробничу потребу" чи "створення якісного контенту" виглядають відвертим цинізмом на тлі багатомільйонних боргів самих же підприємств.

"Телеграф" має намір звернутися із журналістськими запитами до усіх згаданих в тексті установ – любителів яблучної техніки. Ми також звернемося до органів контролю, аби дізнатися, чи буде надано належну правову оцінку цим закупівлям "без конкурсу" під час воєнного стану. Не перемикайтеся.