Забута назва Луцька: чому в літописах місто фігурує з іншим ім’ям і звідки воно походить

Коли Луцьк святкує день народження, офіційно лунає дата "1085 рік". Але історики продовжують сперечатися, а археологи знаходять докази того, що це волинське місто має набагато давнішу та заплутанішу біографію.

"Телеграф" розповідає про суперечки навколо віку Луцька, романтичні легенди про його заснування. А також про те, чому назва міста може походити від звичайного хлопця, який купався в Стиру.

Коли тут з'явилися перші люди

Місто Луцьк знаходиться на північному заході України, є обласним центром Волинської області й стоїть на річці Стир. Воно розташоване приблизно за 150 км від кордону з Білоруссю та близько 85-150 км від кордону з Польщею (залежно від точки перетину).

Археологічні розкопки показують, що на території сучасного Луцька люди жили ще у третьому тисячолітті до нашої ери. Спочатку це було звичайне поселення, яке згодом перетворилося на укріплене городище. Частина дослідників вважає, що саме городище заснував давній східнослов'янський народ дуліби, предки сучасних українців.

Перша письмова згадка про місто під назвою Лучеськ з'являється в Іпатіївському літописі 1085 року. Вже тоді тут існувала потужна фортеця, що натякає: саме поселення могло виникнути значно раніше, адже будівництво таких укріплень вимагало часу та розвиненої інфраструктури.

Звідки взялася назва Луцьк

Походження назви міста досліджували кілька поколінь істориків. Вони виділяють дві основні версії.

Перша версія пов'язує назву зі згином річки Стир, який нагадує лук. Саме цей вигин створював зручні умови для життя, землеробства та оборони. Тож місто могли назвати Лучеськом на честь географічної особливості місцевості.

Друга версія звертається до особистого імені. За цією гіпотезою, назва походить від імені одного з князів дулібів, який будував городище на згині Стиру. Його могли звати Лука, і поселення назвали на його честь.

Обидві інтерпретації підкреслюють тісний зв'язок міста з річкою Стир та давнім населенням, що оселилося тут задовго до появи перших літописних записів. Проте є й інша, легендарна версія походження назви міста.

Легенда про хлопця, бочку та князівську грамоту

За цією легендою, один із мешканців городища на ім'я Луцько купався в Стиру та раптом побачив бочку, що пливла за течією. Хлопець розбив бочку і знайшов усередині документ – князівську грамоту на заснування міста. Він відніс знахідку місцевому бояринові. Той прочитав грамоту і вирішив: оскільки "дозвіл" уже є, місто мають звести саме там, де купався юнак.

Звісно, це лише легенда, але вона красиво ілюструє, як народна уява намагається пояснити походження міста та його назви. Чи була справді бочка з грамотою, чи існував хлопець на ім'я Луцько – невідомо. Проте такі історії стають частиною культурної пам'яті міста та роблять його минуле живішим і близьким.

Незалежно від того, яку версію вважати офіційною, очевидно одне: Луцьк має глибоке коріння, що сягає набагато далі середньовічних літописів. Це місто виросло на перехресті торгових шляхів, на зручному вигині річки, де здавна селилися люди.

Раніше "Телеграф" розповідав про місто Шаргород на Вінничині. Існує кілька версій того, як з’явилася його назва.