Чи тут усі були носаті? Чому місто в Чернігівській області має таку цікаву назву

Кожне місто має свою унікальну історію, вплетену в найменування вулиць, архітектуру будівель і спогади мешканців. Носівка на Чернігівщині – яскравий приклад того, як назва може розповісти про долю цілого краю.

У кожного міста є своя візитівка, але не кожне може похвалитися тим, що його назва звучить як окремий історичний сюжет. "Телеграф" розповість про це детальніше.

Загадка імені: від Носова до Носівки

Перша згадка про давньоруське поселення Носів на річці Руді міститься в Іпатіївському літописі – одному з найважливіших джерел з історії Київської Русі. Вже в XV столітті воно фігурує під назвою Носове, що свідчить про стабільність топоніма протягом століть.

Сучасна назва Носівка має козацьке коріння. Вона походить від прізвища отамана Яреми Носа, який згадується в історичних документах з 1678 року. Цікаво, що свій родовід від цього козацького старшини вів відомий український вчений та громадський діяч XIX століття Павло Білецький-Носенко, автор першого великого тлумачного словника української мови.

На перехресті імперій

Географічне розташування Носівки визначило її непросту долю. Сучасне місто Носівка розташоване в Ніжинському районі Чернігівської області, на річці Носівочка. Воно лежить у південно‑східній частині області, за приблизно 75–95 км від Чернігова та трохи більше як 100 км від Києва. Носівка є адміністративним центром Носівської міської громади.

Проте у середині XIV століття поселення опинилося у складі Київського князівства під владою литовських феодалів. З 1471 року воно входить до Київського воєводства як один із форпостів Великого князівства Литовського – своєрідна застава на південно-східних кордонах держави.

Після Люблінської унії 1569 року, яка об'єднала Литву і Польщу в єдину державу, Носове переходить під безпосередню владу польської корони. На початку XVII століття мешканці краю беруть активну участь у козацьких повстаннях проти польського панування – під проводом Якова Остряниці та Павла Павлюка.

Козацька доба: між славою і спустошенням

Справжній розквіт Носівки починається в козацьку добу. У переломному 1648 році, коли розпочалася визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького, Носівка стає центром сотні у складі Ніжинського полку – важливою адміністративно-військовою одиницею Гетьманщини.

З 1667 року містечко переходить до Київського полку, але ця зміна не приносить спокою. Носівка переживає жахливі татарські напади 1662 та 1679 років, які залишають глибокі рани на тілі міста. Втім, козацька громада виявляє надзвичайну стійкість і відбудовує зруйноване.

У XVIII столітті Носівкою володіють впливові князі Кушелеви-Безбородьки. У 1735 році містечко отримує офіційний статус з відповідними привілеями: тут діють козацькі школи та богадільня. Згодом Носівка входить до складу Ніжинського повіту Чернігівської губернії в Російській імперії.

ХХ століття: випробування і перемоги

Бурхливий ХХ вік не оминув Носівку. У роки революцій та воєн містечко стає ареною партизанського руху проти окупантів. У 1923 році Носівка отримує статус районного центру, що сприяє розвитку інфраструктури: з'являється мережа лікарень, клубів, бібліотек та колгоспів.

Офіційно статус міста Носівка здобуває у 1960 році. Тут діють промислові підприємства, освітні заклади, відкривається історико-краєзнавчий музей, який зберігає пам'ять про багатовікову історію краю.

Видатні уродженці

Носівська земля подарувала Україні багато талановитих людей. Серед найвідоміших – драматург Іван Кочерга, твори якого стали класикою українського театру. Десятки науковців, митців і спортсменів, народжених у Носівці, своїми досягненнями підсилюють значення цього міста на культурній мапі України.

Раніше "Телеграф" розповідав, що означає назва невеликого міста на Сумщині. Адже його територія була заселена ще 3 тисячі років тому.