Місто сорока храмів, яке прославив огірок: чому Ніжин так назвали і які таємниці він приховує

Ніжин – одне з найзагадковіших міст України, де кожна вулиця дихає історією, а легенди живуть поруч із сучасністю. Це місто, яке зберігає унікальне планування козацької доби та славиться на весь світ своїми хрусткими огірками.

Ніжин – місто-легенда, де давня історія, храми-обереги, містика "затонулого" посаду й слава ніжинського огірка сплітаються в упізнаваний образ міського бренду. "Телеграф" розповість про нього детальніше.

Місто Ніжин розташоване на півночі України, в Чернігівській області, на берегах річки Остер, лівої притоки Десни. Воно лежить приблизно за 83 км від Чернігова й за 126 км на північний схід від Києва, на перетині важливих залізничних та автомобільних шляхів.

Тисячолітня історія з таємничою назвою

Перша літописна згадка про Ніжин датується 1078 роком, коли в "Повісті минулих літ" з'являється назва Нежатина нива. Археологічні знахідки свідчать про ще давнішу історію: тут виявлені неолітичні та бронзові поховання, римські монети та прикраси IV–V століть.

У наукових публікаціях першою назвою міста вважають "Ніжатин" (або "Нежатин") – від давньослов’янського чоловічого імені Ніжата; відповідно, "Ніжатина (Нежатина) нива" – це "земля Ніжати", володіння конкретного дружинника або місцевого можновладця. У літописах згадуються і "битва на Ніжатиній ниві", і "град Нежатин", спалений половцями, що надає назві дуже конкретного, "адресного" змісту.​

Інша історизована версія пропонує етимологію від "незжата нива": поле, яке так і залишилося нескошеним після страшної січи. За цим тлумаченням топонім ніби зберігає пам’ять про трагедію – незібраний урожай як мовчазний пам’ятник загиблим, і ця деталь легко лягає в образну тканину міських легенд.

Є версія про Ніжин-озеро на східній околиці міста, біля якого міг виникнути перший посад. Місцеві легенди додають містичних відтінків, згадуючи про духів-"нежиті" – дрібних духів природи, які вмирають у ніч на Івана Купала; у такому прочитанні Ніжин постає як простір, густо населений невидимими істотами, чуйними до людських учинків.

Місто сорока храмів і сакральний хрест

Ніжин не дарма називають "містом сорока храмів". За старовинними переказами, кожен мандрівник мав залишити пожертву на церкву. Храми розташовані так, що утворюють сакральну вісь зі сходу на захід, немов охоронний хрест над містом.

Сьогодні в Ніжині збереглося близько 300 давніх будівель, понад 70 з яких мають значну історико-культурну цінність. Це одна з найкраще збережених міських забудов XVII–XVIII століть в Україні.

Окрема перлина – Миколаївський собор XVII століття, перший мурований храм у стилі українського бароко на Лівобережжі. Його архітектурні рішення стали взірцем для інших святинь, зокрема Катерининської церкви в Чернігові. Унікальна всефасадність собору, коли він однаково урочистий з усіх сторін світу, створює відчуття сакральної безкінечності.

Ніжинський огірок – гастрономічний символ міста

Легендарний ніжинський огірок – це не просто овоч, а справжня візитівка міста. Перший в Україні пам'ятник овочу встановлено саме тут, біля залізничного вокзалу.

Історія ніжинського огірка починається в XVII столітті, коли греки, яких оселив у Ніжині гетьман Богдан Хмельницький, привезли насіння особливого сорту та рецепти засолювання. Грекам надали права самоврядування та податкові пільги, що сприяло розвитку їхніх промислів.

Перша документальна згадка про ніжинські огірки датується 1763 роком. Масове виробництво розгорнулося з середини ХІХ століття, коли місцеві підприємці перетворили домашню засолю на промисловий бренд. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття хрусткі ніжинські огірочки постачали до столиць Європи.

Сучасний Ніжин показує, як місто-легенда може поєднувати глибоку історію, яскраві міфи й цілком реальні бренди – від храмів-оберегів до ніжинського огірка – і перетворювати це на впізнаваний образ на мапі України. Тут уціліли десятки сакральних і світських пам’яток, давнє планування козацького міста та сліди грецької громади, завдяки якій Ніжин став і торговим центром, і "огірковою столицею" імперських та європейських столів.

Раніше "Телеграф" розповідав, що насправді означає назва міста Мукачево. І чому її десятиліттями писали неправильно.