Бурхлива Тиса, дикі звірі і підступні Карпати: що ще чекає втікача-нелегала

Нелегали платять переправникам 4-8 тисяч доларів і сподіваються на якийсь сервіс, однак суворе життя вносить корективи

Вітчизняні ЗМІ облетіла чергова звістка – Державна прикордонна служба на Закарпатті виловила в Тисі ще одне тіло потопельника. Але не річкою єдиною – українці намагаються незаконно перетинати кордон і в гірських районах.

Про сумну статистику, чому в Тисі не рятують гідрокостюми, як посередники заманюють і "кидають" клієнтів вже на самісінькому кордоні і чому в горах ще небезпечніше, аніж у холодних водах гірської річки. На ці та інші теми "Телеграф" поговорив із речницею Мукачівського загону ДПСУ Лесею Федоровою.

10 затримань щодоби

– Наскільки багато порушників ви виявляєте щотижня або, можливо, навіть щодня?

– На 316 кілометрах кордону, який охороняє Мукачівський прикордонний загін, щодоби — близько 10 осіб. Це не лише річки, а й гори, рівнини.

– Які найбезглуздіші спроби перетнути кордон?

– Чесно? Всі. Торік ми повідомили про спробу перетнути кордон із дитячими нарукавниками "рожевий фламінго". Закарпатець пообіцяв товаришу-полтавчанину супроводити його в сусідню країну, забезпечив гідрокостюмом і надувним дитячим колом, а себе – надувними дитячими нарукавниками із рожевими фламінго. Про те, що глибина Тиси на напрямку їхнього руху сягає чотирьох метрів, а ширина – майже 50 метрів і що у річці вже потонули майже два десятки чоловіків – провідник волів мовчати. Ті фотографії, мабуть, всі бачили.

Всі спроби перетину – незаконні і безглузді, смерті – безглузді, і нам шкода щоразу тих хлопців, які загинули. Серед них є 20-21-річні, які не підлягають призову. І щоразу виникає запитання – нащо така молода людина взагалі лізла у воду.

– Ми бачили фото тіла потопельника, який взагалі був у кросівках…

– На жаль, там лише ноги залишились…

– Сьогодні бачимо новину про те, що знайшли тіло чоловіка у гідрокостюмі. Чому в Тисі вони не рятують?

– Не рятують ні гідрокостюми, ні рятувальні жилети, тому що дно Тиси невідоме – що там під водою не скаже ніхто, тим більше – "провідники". Вода дуже глибока – чи там коріння, чи навіть якесь дерево, що після підвищення води опинилось під водою…

Чоловік, якого знайшли, дійсно був у гідрокостюмі. 10 травня йому виповнилось 42 роки – це молода людина. Скоріше за все, він був сильний і, напевно, вірив у свої сили. Ба більше, він родом з Хуста [на Закарпатті], тож напевно не один раз бачив Тису, і це йому, на жаль, не допомогло.

Переправнику головне – гроші

– Зараз потенційним порушникам кордону будуть казати, що взимку і навесні було складно, але влітку Тиса "по кісточки".

– В деяких місцях так, вона може бути по кісточки. Але ми створили такі умови, що ніхто з чоловіків, які погоджуються на пропозицію від переправників або самі планують переправи, не мають доступу до таких місць.

Якщо навіть переправники знають такі місця, вони не переймаються тим, щоб доставити туди втікачів. Їм головне отримати гроші, а клієнтів вони, як правило, переправляють у темний час доби, коли людина не те що не бачить, "по кісточки" там, чи ні. Вона взагалі не розуміє, де вона і на яку небезпеку себе наражає.

В той час, коли річка повноводна, змінюється річище, характер дна – десь воно вимивається, десь наноситься. Плюс коріння, яке вночі не видно.

Навіть якщо з українського боку кордону річка неглибока, людину може знести течією туди, де берег буде настільки крутий, що видертися ним нагору майже нереально. Тобто переправники не обирають комфортні місця. Їх не хвилює, чи добереться людина на інший берег.

Єдине, хто більш-менш має шанс хоча б зберегти гроші – ті, хто погоджуються розрахуватись не до, а після.

– Чи можемо ми сказати, що "перевізникам" навіть вигідно, щоб людина не допливла – кінці в воду?

– Їм байдуже. Вони в прикордонні змушують хлопців чистити телефони, а часто їх взагалі забирають. Іноді дають замість смартфона кнопковий телефон. І, отримавши нагороду, просто зникають.

Клієнти їдуть з усієї України

– Як відбувається взаємодія?

– Як правило, організатори переходів воліють не зустрічатися з клієнтами. Взаємодія відбувається телефоном. Іноді вони надають послуги з доставки до прикордоння або ж пропонують взяти таксі та їхати у вказане місце.

Траплялось, що ми затримували таксиста, а людина не розуміла, що відбувалось, вона не винна. Таксист приїхав на виклик від якоїсь агенції чи компанії, відвіз клієнтів. А хто пасажири таксиста не має хвилювати.

Є випадки, коли переправники доставляють клієнтів у прикордоння, а далі хтось інший їх підводить до кордону. Часто до такої діяльності залучають неповнолітніх юнаків. Іноді їм просто вказують напрямок руху: кордон – там. І вони самі йдуть перепливати чи переходити кордон, якщо мова про рівнинні ділянки.

– За що тоді вони платять, якщо через кордон йдуть самі, ще й доїхати мають самі? З них фактично беруть гроші за координати безпечної ділянки?

– Здебільшого так і є. Але це не є якісь безпечні ділянки, про їхню безпеку ніхто не дбає. Це пусті обіцянки без будь-яких гарантій.

Щоб незаконно перетнути кордон на Закарпатті, приїжджають люди з усієї України – Кропивницький, Запоріжжя, Хмельницький, Київщина. Але навіть якщо людина живе на Закарпатті, в Ужгороді, то, наприклад, до Тячева, де у нас фіксується найбільше спроб втекти річкою, понад 200 кілометрів. А людина, може, ніколи далеко за межі Ужгорода не виїжджала і тут в житті не була. Те, що вона мешкає на Закарпатті, їй переваги не дає. Тож і платить за координати.

Три рубежі захисту кордону

– Які бар'єри на шляху порушників кордону? Ми розуміємо, що після повномасштабного вторгнення контроль за кордоном посилився.

– Ми застосовуємо ешелонований захист державного кордону. По-перше, контрольні пости (прошу не плутати з блокпостами, які встановлюється для того, щоб люди, які охороняють ту чи іншу ділянку, могли впродовж якогось часу ввести оборонні заходи). На контрольних постах здійснюється перевірка осіб, які заїжджають у прикордоння.

Такі контрольні пости у нас встановлені на всіх ймовірних напрямках пересування порушників. На таких постах ми виявляємо майже 70% тих, хто намагатиметься перетинати кордон.

Зараз порушники намагаються обійти ці пости у різний спосіб. Вони приїжджають залізничним транспортом, а не автомобілями чи автобусами. Але ми і там вживаємо заходів з виявлення потенційних порушників кордону.

Друга перешкода – наші оперативні підрозділи, які виявляють потенційних порушників, а також блокують осіб, які організовують канали незаконного переправлення. Це і перевірка готелів, і робота з місцевими мешканцями, котрі повідомляють про появу у прикордонні сторонніх осіб, які запитують, де річка, де кордон і поводяться напружено, дивно.

Прикордонні населені пункти є досить невеликими, всі одне одного знають і добре йдуть на контакт із правоохоронцями, зокрема – прикордонниками.

Для нас дуже важливо перекрити канал транспортування людей. Як правило, це група від трьох до семи осіб. Кожен в цьому ланцюжку виконує своє завдання – хтось веде перемовини, хтось підвозить, хтось зустрічає, хтось збирає кошти та телефони, хтось відстежує дії прикордонників тощо. Торік було ліквідовано 56 таких каналів, цьогоріч – ще 7.

Третій рубіж – це прикордонні наряди, які несуть службу, як приховано, так і демонстративно і патрулюють ділянку безпосередньо поблизу кордону. Є окремі види прикордонних нарядів, які можуть бути у цивільному одязі.

Безпосередньо на лінії кордону ми застосовуємо не лише прикордонні наряди, а й біспектральні камери, фотопастки, пілотовану (легкі патрульні літаки та вертольоти) і безпілотну авіацію (дрони), інженерні загородження тощо.

Пілотована авіація зараз дуже добре проявляється на гірських ділянках кордону. Там вже зійшов сніг, і ми фіксуємо постійні спроби порушення держрубежу саме у високогір'ї Карпат.

Гори – це хижі звірі, кліщі й отруйні змії

– Чим небезпечний перехід кордону горами?

– На жаль, люди не розуміють, наскільки гори небезпечні, особливо для тих, хто там ніколи не був і сприймає перехід як прогулянку. Чують кілометраж, який доведеться пройти, і "кладуть" його на рівнинну ділянку. Вони не мають абсолютно ніякого розуміння, як складно в принципі виживати в горах. Тож погоджуються і йдуть.

Найперше – йдуть без відповідного спорядження, одягу, взуття, не переймаються, що має бути запас їжі та води – нам не зрозуміло, на що взагалі ці люди розраховують. Гори – це не лише важкодоступна територія, а й хижі звірі, кліщі, отруйні змії. Це складність прокласти і дотримуватись прокладеного маршруту.

Недавній випадок – троє хлопців зібралися у гори, трохи відхилились від маршруту, потрапили в урочище і звідти вже не змогли піднятись. Просто фізично не змогли. Про це, збираючись перетинати кордон, ніхто чомусь не думає. Якщо вони за такі переходи платять від 4 до 8 тисяч доларів, то сподіваються, що сервіс їм забезпечать, і сприймають перехід як туристичну прогулянку.

В горах є ділянки, де людина має великі шанси зірватися в ущелину. Поки вона буде без тями, високі шанси, що її розірвуть дикі звірі.

– Чи бували випадки, коли ви знаходили втікачів, які загинули чи постраждали від диких звірів?

— Ні. В тому й біда, що навряд чи ми встигнемо знайти постраждалих. Тих, кого взимку накрило снігом в горах, знайти практично неможливо. І навряд чи від тіла щось залишиться. В горах дуже багато звірів, що харчуються м'ясом – ведмедів, вовків, лисиць.

В річці, якщо тіло людини випливло, ми його можемо побачити, знайти. Але багато тих, хто потонув, ми не знайдемо ніколи. Ми можемо сміливо казати про це з огляду, наприклад, на тіло одного потопельника, якого знайшли недавно. Якби його одяг розірвався, то кістки, швидше за все, течією порозносило і затягнуло б під каміння, і залишки людини знайти було б неможливо.

Переправники ж інструктують клієнтів не казати нікому і в жодному разі, де саме вони планують перетинати річку.

Ба більше, люди, яких ми затримували на березі Тиси, розповідають, що спочатку їм обіцяють безперешкодний перетин в пунктах пропуску. І тільки коли людина вже приїжджає в Закарпаття, їй кажуть: сьогодні не наші люди на зміні, тож у вас єдиний шанс – через річку.

Про таку "схему" розповідають абсолютно всі, кого ми затримували на березі Тиси. Перед самісіньким запливом їм вручають човен, це якщо угорська ділянка кордону – там річка така, що дозволяє використовувати човен.

На ділянці кордону з Румунією ніхто нікому нічого не пропонує. Просто ставлять перед фактом. І якщо вже людина віддала гроші, то навіть не сперечається – вона пливе.

До спроби перетину люди більше готові вірити у розповіді, які викладають переправники, що нібито хтось перейшов. Люди вірять, йдуть. В кращому разі їх знаходять прикордонники живими, в гіршому – як недавно – знайшли кістки або тіла в Тисі.

– Прикордонники затримують порушників. Що відбувається далі?

– Складаються документи про спробу незаконно перетнути кордон. За це передбачена адміністративна відповідальність, тож складається протокол про адмінпорушення, далі справу направляють у суд. У рамках взаємодії про таких людей і такі випадки ми повідомляємо у поліцію, СБУ і ТЦК.

Що стосується організаторів і їхніх посібників, їх чекає відповідальність за статтею 332 Кримінального кодексу України. Передбачуване покарання – позбавлення волі на строк від трьох до дев’яти років. Вони можуть проходити за різними статтями, але зазвичай, це умовні строк. На жаль.